Справа: № 826/2783/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
15 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Антонова Г.І., Семенов О.І.,
від відповідача Ткачук Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «Прима Терм» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «Прима Терм» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 №0006042208 та №0006052208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдайленд», ТОВ «Центрдормонтаж» за період з 01.01.2011 по 30.06.2013.
Результати перевірки відображено в акті перевірки від 03.09.2013 №1171/26-58-22-08-11/329776778, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 416 946,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 397 092,00 грн.
На підставі акта перевірки від 03.09.2013 №1171/26-58-22-08-11/329776778 відповідачем 23.09.2013 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0006052208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 625 419,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 416 946,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 208 473,00 грн.;
- №0006042208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 595 638,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 397 092,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 198 546,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень скарги позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0006052208 та №0006042208 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Трейдайленд» та ТОВ «Центрдормонтаж» в період, що перевірявся, не мали реального характеру та прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірним.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з ТОВ «Трейдайленд» та ТОВ «Центрдормонтаж», носять безтоварних характер у зв'язку з відсутністю у вказаних контрагентів адміністративно-господарських можливостей для ведення господарської діяльності та не підтвердженням господарських операцій необхідними первинними документами.
Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БІК «Прима Терм» (Замовник) та ТОВ «Центрдормонтаж» (Виконавець) було укладено наступні договори підряду:
- договір підряду №255-С від 03.12.2012 щодо виконання Виконавцем власними силами і засобами з матеріалів Замовника робіт з будівництва теплопункту олієпресового заводу на об'єкті: внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м. Ладижин, Вінницької обл. Вартість робіт, згідно умов даного договору складає 413 307,60 грн. (а.с. 39-43 Т. І);
- договір підряду №250-С від 01.11.2012 щодо виконання Виконавцем власними силами і засобами з матеріалів Замовника робіт з будівництва лузгово-газового котельного комплексу, будівництва резервуарного парку для зберігання олії, монтажу теплових мереж опалення, паропроводу до СПЦ (станції пропарки цистерн), а також трубопроводів пари і повернення конденсату до ОПЗ, ККЗ внутрішньогосподарського комплексу по виробництву кормів на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м. Ладижин, Вінницької обл. В цьому ж пункті також зазначено, що роботи будуть проводитись на об'єкті, розташованому за адресою: Вінницька обл., Ладижинська міська рада, м. Ладижин, вул. Сагаєва Івана, 1. Вартість робіт, згідно умов даного договору складає 815 883,89 грн. (а.с. 69-73 Т. І);
- договір підряду №246-С від 01.10.2012 щодо виконання Виконавцем власними силами і засобами з матеріалів Замовника робіт з будівництва лузгово-газового котельного комплексу, будівництва резервуарного парку для зберігання олії, на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м. Ладижин, Вінницької обл. В цьому ж пункті також зазначено, що роботи будуть проводитись на об'єкті, розташованому за адресою: Вінницька обл., Ладижинська міська рада, м. Ладижин, вул. Сагаєва Івана, 1. Вартість робіт, згідно умов даного договору складає 494 613,85 грн. (а.с. 146-150 Т. І);
- договір підряду №242-С від 05.09.2012 щодо виконання Виконавцем власними і залученими силами та засобами з використанням власних матеріалів та матеріалів Замовника робіт з будівництва лузгово-газового котельного комплексу на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м. Ладижин, Вінницької обл. Вартість робіт, згідно умов даного договору складає 591 296,40 грн. (а.с. 203-207 Т. І).
На підтвердження виконання зазначених договорів підряду позивачем надано копії додатків договорів, де узгоджена договірна ціна на будівництво, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).
Суд встановив, що ТОВ «Центрдормонтаж» видав позивачу податкові накладні на загальну суму 2 315 101,74 грн., в т.ч. ПДВ 385 850,28 грн. (а.с. 17-20 Т. ІІІ), на підставі яких позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 385 851,00 грн.
Крім того, на підставі первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Центрдормонтаж» позивач включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 1 929 251,00 грн.
На підтвердження оплати за договорами позивачем надано копії виписок банку.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені вище договори підряду були укладені позивачем з ТОВ «Центрдормонтаж» на виконання аналогічних договорів підряду, укладених ТОВ «Будівельно-інжинірингова компанія «Прима терм» (Виконавець) із ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (Замовник).
На підтвердження виконання договорів підряду з ПАТ «Миронівський хлібопродукт» позивачем надано довідки про вартість будівельних робіт, копії актів приймання виконаних будівельних робіт, копію ліцензії на виконання будівельних робіт.
Тобто, по суті договори з ТОВ «Центрдормонтаж» є договорами субпідряду стосовно договорів з ПАТ «Миронівський хлібопродукт», оскільки зобов'язання по виконанню частини робіт на об'єктах позивачем передоручено ТОВ «Центрдормонтаж».
Як зазначає позивач, виконання будівельних робіт ТОВ «Центрдормонтаж» здійснювалось згідно планів будівельних робіт, затверджених для позивача як виконавця за договором підряду.
Проектна документації на виконання вказаних робіт розроблялася та затверджувалася основним замовником - ПАТ «Миронівський хлібопродукт», а тому посилання суду першої інстанції на її відсутність у позивача є помилковими.
Стосовно посилання суду першої інстанції на відсутність у позивача документів на підтвердження фінансування будівництва, колегія суддів зазначає, що в ході проведення обшуку в офісному приміщенні ТОВ «БІК «Прима Терм» 13 лютого 2014 року у позивача були вилучені наступні документи: договір поставки-рахунок № 2111-01 від 21.11.2012 p., видаткова накладна № 2111-01 від 22.11.2012 р. по взаємовідносинах з TOB «Трейдайленд», податкова накладна № 493 від 22.11.2012 р. по взаємовідносинах з TOB «Трейдайленд», оборотно-сальдова відомість за листопад 2012 р. по контрагенту TOB «Трейдайленд», договори підряду укладені з TOB «Центрдормонтаж» № 246-від 01.10.2012 p., № 250-с від 01.10.2012 p., № 242-с від 05.09.2012 p., № 255-с від 03.12.2012 , податкові накладні по взаємовідносинах з TOB «Центрдормонтаж» № 743 від 31.10.2012 p., 708 від 30.11.2012 p., № 625 від 28.09.2012 p., № 552 від 26.12.2012 p., акти виконаних робіт о взаємовідносинах з TOB «Центрдормонтаж» № 1 від 31.10.2012 p., № 2 від 31.10.2012 p., № 1 30.11.2012 p., № 2 від 30.11.2012 p., № 3 від 30.11.2012 p., № 4 від 30.11.2012 p., № 5 від 0.11.2012 p., № 6 від 30.11.2012 p., № 7 від 30.11.2012 p., № 1 від 28.09.2012 p., № 1 від 26.12.2012 p., локальний кошторис з TOB «Центрдормонтаж», довідки форми КБ-3 з TOB «Центрдормонтаж», оборотно-сальдова відомість за вересень-грудень 2012 року по контрагенту OB «Центрдормонтаж», що підтверджується протоколом обшуку від 13.02.2014 року (а.с. 10-15, том 3).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що факт виконання будівельних робіт ТОВ «Центрдормонтаж» з проведення будівельних робіт на виконання Договорів підряду №242-С від 05.09.2012, №246-С від 01.10.2012 та №250-С від 01.11.2012 позивачем підтверджено належними та допустимими доказами.
Враховуючи те, що виконання дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та зазначає, що формальна невідповідність первинних документів встановленим вимогам не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.
Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.
До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.
Виходячи з цього, висновки позивача про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних договорів не підтверджені належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для застосування до підприємства санкцій за порушення податкового законодавства за умова наявності первинних документів, що підтверджують реальне надання послуг.
Перевіряючи реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Трейдайленд», колегія суддів виходить з наступного.
Між позивачем і ТОВ «Трейдайленд» було укладено Договір поставки-рахунку №2111-01 від 21.11.2012, згідно з умовами якого ТОВ «Трейдайленд» мав поставити на адресу ТОВ «БІК «Прима Терм» (м. Київ, вул. Святошинська, 34) товари (трійник кован.) на загальну суму 67 445,82 грн. (а.с. 244-245 Т. І).
На виконання вказаного договору поставки-рахунку ТОВ «Трейдайленд» сторонами підписано видаткову накладну № 2211-01 від 22.11.2012 на загальну суму 67 445,82 грн. та видано податкову накладну від 22.11.2012 № 493 на суму 67 445,82 грн. в т.ч. ПДВ 11 240,97 грн.
Розрахунки з ТОВ «Трейдайленд» позивач здійснював шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 67 445,82 грн., на підтвердження чого надав копію банківської виписки (а.с. 36-37 Т. ІІІ).
За результатом здійснення зазначеної господарської операції позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 11 241,00 грн. та включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 46 205,00 грн.
З приводу доводів відповідача щодо відсутності у позивача та неправильне оформлення товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.
Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.
Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, вилучення первинних документів в ході проведення слідчих дій, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.
Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про наявність у позивача підстав для їх формування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Трейдайленд» мали реальний характер, оскільки підтверджуються необхідними документами.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейдайленд» і ТОВ «Центрдормонтаж»у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.
Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Трейдайленд» та ТОВ «Центродормонтаж» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами.
Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на копії висновків експерта (а.с.209-223 Т. ІІ), а саме: від 22.06.2013 №522 за результатом почеркознавчої експертизи підписів директора ТОВ «Трейдайленд» ОСОБА_5 у реєстраційній картці, статуті, інших документах, що надавались державному реєстратору для проведення реєстраційної дії щодо заснування юридичної особи - ТОВ «Трейдайленд», згідно якого підписи у вказаних документах ймовірно виконані не ОСОБА_5, а іншою особою; та від 22.06.2013 №521 за результатом почеркознавчої експертизи підписів директора ТОВ «Центрдормонтаж» ОСОБА_6 у реєстраційній картці, статуті, інших документах, що надавались державному реєстратору для проведення реєстраційної дії щодо заснування юридичної особи - ТОВ «Центрдормонтаж», згідно якого підписи у вказаних документах ймовірно виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, вказані висновки експерта не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. 70 та 72 КАС України, оскільки стосовно порушень при створенні вказаних суб'єктів господарювання - контрагентів позивача на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «Прима Терм» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «Прима Терм» задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.09.2013 №0006042208 та №0006052208.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «Прима Терм» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 32977678) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2923,20 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три грн. 20 коп).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Постанову в повному обсязі виготовлено 19.05.2014 року
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.