Провадження № 2/537/11/2014
Справа № 537/2589/13-ц
13.05.2014 року
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Мурашової Н.В., за участі секретаря Омельченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який неодноразово змінювала в судовому засіданні, просила стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 спричинену внаслідок пожежі з їх вини матеріальну шкоду в розмірі 45061,00 грн., моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн., а також судові витрати на судовий збір, на правову допомогу в розмірі 1250,00 грн., на проведення експертного будівельно-технічного дослідження в розмірі 900,00 грн., на проведення будівельно - технічної експертизи в розмірі 2250,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що будинок по АДРЕСА_1 належить на праві власності двом співвласникам, а саме позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 Але фактично в частині будинку, яка належала на праві власності ОСОБА_2, проживала сім'я ОСОБА_4. 18.02.2013 року в будинку сталася пожежа, у зв'язку із порушенням правил пожежної безпеки при експлуатації печі в частині будинку, яка належала ОСОБА_2 Постановою державного інспектора м. Кременчука у сфері пожежної безпеки №198 від 27.03.2013 року встановлено, що пожежа сталася з вини ОСОБА_4 В наслідок пожежі будинок став непридатним для проживання, чим позивачу спричинена матеріальна шкода в розмірі 45061,00 грн., встановлена висновком судової будівельно-технічної експертизи №12/10-13, виконаної 20.01.2014 року експертом ОСОБА_7 Крім того внаслідок пожежі неповнолітній син позивача ОСОБА_8, який є інвалідом дитинства, - зазнав душевні хвилювання, що негативно вплинуло на стан його здоров'я. Також позивач ОСОБА_1 зазнала душевні страждання у зв'язку із пошкодженням належного їй будинку та необхідністю змінити звичний спосіб життя, оскільки вона з родиною змушена проживати у родичів та в найманому житлі. Тому ОСОБА_1 оцінила заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн. Оскільки відповідачі не відшкодували в добровільному порядку заподіяну шкоду, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав, у зв'язку з чим понесла судові витрати.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволені. В обґрунтування ОСОБА_2 зазначила, що дійсно їй належить на праві власності частина будинку АДРЕСА_2. Але ОСОБА_2 не проживала в зазначеній квартирі, а віддала її у користування сім'ї ОСОБА_3 Тому ОСОБА_2 вважала, що немає її вини в порушенні правил безпеки експлуатації печі, які стали причиною пожежі.
Відповідач ОСОБА_3, не з'явилась в судове засідання, подала письмову заяву, в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог, справу розглянути без її особистої участі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 також не визнав позовні вимоги з внесеними змінами, просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування зазначив, що дійсно ОСОБА_3 зі своєю сім'єю користувалась квартирою АДРЕСА_2, яка належала на праві власності ОСОБА_2 Власниця ОСОБА_2 не проживала в зазначеній квартирі. Але в ніч 18.02.2013 року коли сталася пожежа, ОСОБА_3 також була відсутня за місцем свого мешкання, оскільки перебувала на роботі. А тому представник відповідача стверджував, що в діях ОСОБА_3 немає вини в порушенні правил безпеки експлуатації печей, які стали причиною пожежі. Пожежа сталося з вини ОСОБА_4, яка на час розгляду справи досягла повноліття, тому зобов'язана самостійно нести відповідальність за спричинену нею шкоду. Відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, спричинену з вини її дитини, припинилась з моменту досягнення дитиною повноліття. З огляду на наведене, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами. Крім того представник відповідача зазначив, що висновок судової будівельно - технічної експертизи №12/10-13 від 20.01.2014 року не відповідає вимогам закону, а тому не може бути визнаний допустимим доказом. Заперечував проти стягнення моральної шкоди, як необґрунтованої. Заперечував проти стягнення судових витрат на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги визнали частково. Визнали, що пожежа сталася з вини ОСОБА_4 Вважали за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 заподіяну пожежею матеріальну шкоду в розмірі 20698,00 грн., як встановлено висновком експертного будівельно-технічного дослідження №П-95 від 15.03.2013 року, складеного експертом ОСОБА_10 Заперечували проти стягнення моральної шкоди, як необґрунтованої. Заперечували проти стягнення судових витрат на правову допомогу.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази, які подані сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 належить на праві власності 29/50 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, ВВС №431321, 30.05.2005 року, посвідчений ОСОБА_11 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу р.№3687. ОСОБА_2 належить на праві власності 21/50 частина будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу, АА №244792, 21.03.1997 посвідчений Другою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою р.№1-762. Цей факт підтверджено інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №5173946 від 20.06.2013 року.
18.02.2013 року в квартирі АДРЕСА_2 сталася пожежа, причиною якої є порушення правил безпеки при експлуатації печі мешканцями квартири АДРЕСА_2. Цей факт визнали сторони та підтверджено листом Кременчуцького міського відділу Управління держтехногенбезпеки у Полтавській області №17/22/468 від 20.03.2013 року №17/22/278 від 21.02.2013 року, актом про пожежу від 19.02.2013 року, складеним старшим інспектором Кременчука МВ в Полтавській області Даценко П.А.
Актом обстеження технічного стану індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 12.03.2013 року складеного комісією за рішенням виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука, встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 18.02.2013 року виникла пожежа у зв'язку з порушенням правил пожежної безпеки при експлуатації печей. Під час пожежі постраждали обидві частини будинку. Частина будинку, яка належить ОСОБА_1 не придатна для проживання. Стан несучих конструкцій елементів аварійний. Елементи будинку знаходяться у зруйнованому та напівзруйнованому стані. (а.с.17)
Таким чином, суд вважає встановленим факт, що внаслідок пожежі позивачу ОСОБА_1 спричинені збитки - належна їй частина будинку пошкоджена, приведена в непридатний для проживання стан.
Сторони визнали, що співвласник ОСОБА_2 не проживала в АДРЕСА_1. ОСОБА_2 віддала в користування сім'ї ОСОБА_3 належну їй частину будинку АДРЕСА_2.
З 16.02.2013 року (о 17 год. 46 хв.) по 18.02.2013 року (о 13 год. 00 хв.), тобто в ніч, коли сталася пожежа, ОСОБА_3 перебувала на робочому місці в потягу №91/92 сполученням «Кременчук - Москва». Цей факт підтверджено довідкою заступника начальника Полтавської вагонної дільниці Бутнева Ю.В. (а.с.119).
Сторони визнали, що в ніч 18.02.2013 року, коли сталася пожежа в частині будинкуАДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 були лише діти ОСОБА_3, в тому числі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
Постановою №198 від 27.03.2013 року, складеної державним інспектором м. Кременчука у сфері пожежної безпеки встановлено, що 18.02.2013 року ОСОБА_4 порушила правила пожежної безпеки при експлуатації печі, що призвело до пожежі в житловому будинку АДРЕСА_2. По даному факту ОСОБА_4 визнана винуватою за ст.175 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді попередження.
Постановою старшого слідчого СВ Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області від 28.02.2013 року закрито кримінальне провадження по факту знищення майна під час пожежі в житловому будинку АДРЕСА_2. за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Аналізуючи обставини справи, враховуючи Постанову державного інспектора м. Кременчука у сфері пожежної безпеки №198 від 27.03.2013 року, якою ОСОБА_4 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.175 КУпАП, суд вважає доведеним факт, що 18.02.2013 року в житловому будинку АДРЕСА_2 сталася пожежа з вини ОСОБА_4, яка порушила правила пожежної безпеки при експлуатації печі.
В ст. 1166 ЦК встановлено загальні підстави відповідальності за майнову шкоду. Так, шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоду звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.
Ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок батьків відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджено копією її паспорту. Тому хоча на момент пожежі ОСОБА_4 й була неповнолітньою, проте на час розгляду справи в суді вона досягла повноліття.
Тому відповідно до вимог ст.1179 ЦК України, ОСОБА_4 повинна відповідати за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Обов'язок матері ОСОБА_3 відшкодувати шкоду припинився після досягнення ОСОБА_4, яка завдала шкоди, повноліття.
Суд критично відноситься до твердження позивача та її представника, що шкоду, спричинену пожежею, повинна відшкодувати ОСОБА_2, яка є власником майна.
Так, за загальними підставами відповідальності за завдану шкоду, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Виключення з вказаного правила встановлено в ст.1188 ЦК України, відповідно до якої шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
З огляду на наведені вимоги закону, будинок не є джерелом підвищеної небезпеки.
А тому ОСОБА_2 не повинна нести відповідальність за шкоду заподіяну з вини інших осіб під час користування її власністю.
Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами, а тому суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з них шкоди, завданої пожежею.
Суд вважає за необхідне стягнути шкоду заподіяну ОСОБА_1 внаслідок пожежі з винної особи, тобто з ОСОБА_4
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №12/10-13, виконаної 20.01.2014 року експертом ОСОБА_7 за ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.11.2013 року, встановлено, що вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1, яка постраждала внаслідок пожежі, дорівнює 45061,00 грн. Вартість майнової шкоди, яка спричинена пожежею в зазначеній квартирі дорівнює 36780,00 грн. Ринкова вартість зазначеної квартири до пожежі складає 90630,00 грн. Ринкова вартість квартири після пожежі складає 28820,00 грн. (а.с.140).
Згідно ст.. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
З врахуванням вимог ст.16, ст.22, ст.1166, ст.1179, ст.1188 КК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок пожежі в розмірі вартості відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1, яка постраждала внаслідок пожежі, яка дорівнює 45061,00 грн., відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №12/10-13, виконаної 20.01.2014 року експертом ОСОБА_7
Суд вважає необґрунтованими доводи представників відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_5 про те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи №12/10-13 від 20.01.2014 року є недопустимим доказом.
Суд критично відноситься к твердженням відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 про те, що вартість матеріального збитку квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 дорівнює 20698,00 грн.
Так, в обґрунтування зазначених доводів суду було подано висновок експертного будівельно-технічного дослідження №П-95, складеного 15.03.2013 року експертом ОСОБА_10 за заявою ОСОБА_3
Але вказаний висновок експертного будівельно-технічного дослідження носить ймовірний характер, оскільки в ньому зазначено, що вартість матеріального збитку квартири АДРЕСА_1 може складати 20698 грн.
В ст. 60 ЦПК України встановлено обов'язки доказування і подання доказів. Так, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
А тому суд вважає, висновок експертного будівельно-технічного дослідження №П-95 від 15.03.2013 року недопустимим доказом.
Після роз'яснення судом ст.10, ст.60 ЦПК України про наслідки вчинення та не вчинення процесуальних дій, відповідачі та їх представники диспозитивно розпорядившись своїми правами, відмовились від подачі клопотання про проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи для встановлення розміру шкоди, заподіяної пожежею.
А тому суд прийняв рішення щодо розміру стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пожежі, на підставі поданих сторонами доказів.
В ст. 23 ЦК України встановлено, що Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року дано роз'яснення, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Таким чином, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В обґрунтування розміру спричиненої внаслідок пожежі моральної шкоди ОСОБА_1, вказувала на погіршення стану здоров'я її дитини, яка є інвалідом дитинства.
Але з матеріалів справи вбачається, що позов подано лише в інтересах ОСОБА_1 Суду не було подано позов в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
В ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З огляду на наведене, суд не має права вийти за межі позовних вимог, розглянути вимоги та прийняти рішення про спричинення моральної шкоди ОСОБА_8, в інтересах якого суду не було подано позов про порушення його прав та інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинено протиправні дії, внаслідок яких пошкоджено належна позивачу ОСОБА_1 частина будинку, у зв'язку з чим вона стала непридатною для проживання.
А тому, суд вважає доведеним, що з вини ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 пережила душевні страждання пов'язанні з пошкодженням її майна та необхідністю змінити звичний спосіб життя.
Разом з тим, всупереч ст.23 ЦК України, п.3, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, ОСОБА_1 в позові не навела жодних доказів на підтвердження факту, що внаслідок пожежі у неї погіршився стан здоров'я, що вона змушена сплачувати за наймане житло.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не обґрунтувала належним чином, з яких міркувань вона виходила, визначаючи що їй спричинена моральна шкода в розмірі 60000,00 грн.
Судом роз'яснювалось позивачу ОСОБА_1 необхідність доказування, роз'яснювалось право заявити клопотання про призначення судової психологічної експертизи для встановлення розміру спричиненої їй моральної шкоди.
Але позивач, диспозитивно розпорядившись своїми правами, не заявила клопотання про призначення судової психологічної експертизи.
Відповідно до ст..10, 11, 60 ЦПК України, з врахуванням поданих позивачем доказів про спричинені їй душевні страждання внаслідок пошкодження належного їй майна та необхідністю змінити звичні умови життя, враховуючи ступінь вини ОСОБА_4 яка спричинила шкоду позивачу з необережності, враховуючи вимоги розумності і справедливості та особу ОСОБА_4, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.
Таким чином позовні вимоги з внесеними змінами ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги з внесеними змінами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 45061,00 грн. (сорок п'ять тисяч шістдесят одну гривню 00 коп.) та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп).
Відмовити в іншій частині позовних вимог .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.