79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.12.06 Справа № 4/3014-17/66
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :
головуючого судді Духа Я.В.
суддів: Краєвської М.В.
Якімець Г.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК», м. Новояворівськ
на рішення господарського суду Львівської області від 21.02.-31.03.2006 р.
у справі № 4/3014-17/66
за позовом Приватного підприємства «Єврошанс», м. Новояворівськ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК», м. Новояворівськ,
про стягнення 43459,99 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК», м. Новояворівськ
до Приватного підприємства «Єврошанс», м. Новояворівськ
про визнання угоди про оренду приміщення № 09-08/04 від 09.08.2004 р. дійсною.
за участю представників сторін:
від позивача: Копитчак Є.І. - представник;
від відповідача: не з'явився
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. в склад колегії замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Якімець Г.Г.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скоритсався, явки свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином і своєчасно був повідомлений про час та місце проведення судового засідання.
Розгляд справи неодноразово відкладався з причин зазначених в ухвалах суду від 24.07.2006р., від 21.09.2006р., від 19.10.2006р. та від 23.11.2006р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.-31.03.2006 р. у справі № 4/3014-17/66 позовні вимоги Приватного підприємства «Єврошанс»задоволено частково та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК»на користь Приватного підприємства «Єврошанс»11694,45 грн. боргу, 201,94 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1822,18 грн. Приватному підприємству «Єврошанс»відмовлено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІК»звільнити незаконно займане приміщення, що знаходиться за адресою: м. Новояворівськ, вул. Січ.Стрільців, 16 до 03.05.2006 р. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК»відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІК» подало апеляційну скаргу б/н та дати, в якій просить Львівський апеляційний господарський суд його скасувати у зв'язку неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПП. «Євро шанс»відмовити повністю та задоволити зустрічні позовні вимоги ТзОВ «ПІК»про визнання Угоди про оренду приміщення під виробництво № 09-08/04 від 09.08.2004 року дійсною.
У апеляційній скарзі ТзОВ «ПІК»покликається зокрема на те, що суд першої інстанції, постановивши рішення стягнути з ТзОВ «ПІК»заборгованість по орендній платі, допустив порушення ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Окрім того, вимога про відшкодування вартості одержаного за Угодою від 09.08.04 р. ПП «Єврошанс»заявлена не була. Судом також не враховано те, що сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, але не було нотаріально посвідчено через незнання змін у законодавстві, а тому такий договір на думку скаржника є дійсним і його нотаріальне посвідчення не вимагається. Також судом першої інстанції не взято до уваги і те, що власником орендованого нежитлового приміщення є засновник і одночасно директор ПП «Єврошанс»- Серватяк Л.Б., а не ПП «Єврошанс», про що не було попереджено ТзОВ «ПІК».
У своєму відзиві від 22.06.2006р. на апеляційну скаргу, ПП «Єврошанс»просить у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «ПІК»відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.-31.03.2006 р. залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Скаржник зобов'язаний сплатити орендну плату за термін фактичного використання приміщення в порядку п. 2 ст. 216 ЦК України, про що була заявлена відповідна вимога у позовній заяві ПП «Єврошанс». ПП «Єврошанс» також підтверджує факт досягнення згоди між сторонами по всіх істотних умовах договору, при цьому зазначає, що договір оренди не був посвідчений нотаріально не через ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, а через незнання про відповідні зміни у законодавстві, а тому вважає, що ст. 220 ЦК України в даному випадку не може бути застосована.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення місцевого господарського суду -відсутні і рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, з огляду на наступне:
Відповідно до договору № 09-08/04 про оренду приміщення під виробництво, укладеного між ПП «Єврошанс»(Орендодавець) та ТзОВ «ПІК»(Орендар) 09 серпня 2004 року (а.с.10-15), Орендодавець надає, а Орендар отримує в оренду нежитлове приміщення (кафе «Лаванда»), загальною площею 350 кв.м. для використання в цілях, які визначаються статутом Орендаря.
На виконання умов даного договору 15.08.2004 р. сторонами здійснено прийом-передачу приміщення кафе «Лаванда», загальною площею 317,22 кв.м., про що сторонами складений відповідний акт (а.с.15-16).
Згідно п. 1.2. даного Договору термін оренди визначається з моменту підписання акту прийомки-передачі приміщення на 3 (три) роки з правом пролонгації.
Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Всупереч наведеному положенню, сторонами нотаріальне посвідчення договору № 09-08/04 від 09 серпня 2004 року не здійснено, що має наслідком нікчемність даного договору згідно положень ч. 1 ст. 220 ЦК України.
Згідно норм Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України).
Покликання Відповідача про те, що сторонами було досягнути домовленості щодо усіх істотних умов договору, протягом строку дії договору вчинялись дії, спрямовані на виконання його умов, а тому такий договір може бути визнаний судом дійсним в порядку ч. 2 ст. 220 ЦК України, апеляційним судом не приймається до уваги оскільки ПП «Єврошанс», що виступає Орендодавцем за даним договором, не є власником, а лише орендарем приміщення кафе «Лаванда», що підтверджується представленим суду Договором оренди нежитлового приміщення б/н від 08.08.2004 р., що укладений між Серватяк Л.Б. (власником приміщення) та ПП «Єврошанс»в особі Серватяк І.Г. Згідно п. 2.1. Договору оренди нежитлового приміщення б/н від 08.08.2004 р. даний договір укладений на строк 11 місяців з моменту його підписання. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що угода № 09-08/04 від 09 серпня 2004 року є по суті договором суборенди.
Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Натомість строк дії угоди № 09-08/04 від 09 серпня 2004 р. перевищує строк дії договору б/н від 08.08.2004 р.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що вимога Відповідача про визнання угоди № 09-08/04 від 09 серпня 2004 р. дійсною не підлягає до задоволення.
Відповідно до положень п. 4.1. Договору оренди від 09.08.2004р., за орендоване приміщення, Орендарем сплачується договірна ціна із розрахунку 5,7 грн. за кв.м. загальної площі на місяць. Орендна плата нараховується з моменту прийняття приміщення по акту прийомки-передачі.
Також згідно п. 4.3. Договору від 09.08.2004р. ТзОВ «ПІК»взято на себе зобов'язання сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок ПП «Єврошанс»щомісячно до 15 числа поточного місяця.
Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про те, що ТзОВ «ПІК»повинно відшкодувати ПП «Єврошанс»плату за фактичне використання приміщення у розмірі11694,45 грн. (317,22 кв.м. х 5,7 грн. х 16 міс. -17236,01 грн.). Окрім того, ТзОВ «ПІК»також повинно звільнити займані ним приміщення кафе «Лаванда», оскільки займає їх без будь-якої правової підстави.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин, судом першої інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено позов частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Зазначене свідчить про повне встановлення господарським судом обставин справи, правильну оцінку доказів у справі, тим самим доводи апеляційної скарги ввжажаються спростованими.
З огляду на викладене, рішення грунтується на матеріалах і обставинах справи, не суперечить закону, через що відсутні правові підстави для його скасування.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 21.02.-31.03.2006 р. у справі № 4/3014-17/66 залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
2. Судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на скаржника.
3. Справу № 4/3014-17/66 повернути до господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Дух Я.В.
судді: Краєвська М.В.
Якімець Г.Г.