Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 травня 2014 р. Справа № 805/5081/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 година 37 хвилини
Донецький окружний адміністративний суд у головуючого складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, у рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку в розмірі 1 143,29 гривень,
Державна податкова інспекція у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач, ДПІ у Волноваському районі) звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, у рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку в розмірі 1 143,29 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач знаходиться на обліку в ДПІ у Волноваському районі та станом на 31.12.2013 року має недоїмку зі сплати єдиного податку в розмірі 1 143,29 гривень. Посилаючись на статтю 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 кошти в розмірі 1 143,29 гривень в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку.
13.05.2014 року, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду, представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, уповноваженого представника до суду не направила, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без її участі до суду не надала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи відсутність потреби заслухати, свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області 26.06.2009 року за № 2 239 000 0000 002743 та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за кодом НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копія якого наявна в матеріалах справи. Як платник податків відповідач з 01.07.2009 року перебуває на обліку в ДПІ у Волноваському районі, правонаступником якої є позивач, що підтверджується довідкою № 1759/10/18-014-1 від 10.07.2012 року про взяття на облік платника податків.
Відповідачем була подана заява про застосування спрощеної системи оподаткування, на підставі якої було видане свідоцтво про сплату єдиного податку.
ФОП ОСОБА_1 обрано вид діяльності згідно з коду КВЕД 52.42.0 «роздрібна торгівля одягом» зі ставкою 12%, як платник єдиного податку другої групи. Переведена на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 року.
Статтею 67 Конституції України, визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 291.4 статті 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.
Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу державної податкової служби заяву. (пункту 298.2 Податкового кодексу України).
Пунктом 293.1 статті 293 ПК України, визначено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України).
Друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
З врахуванням вищевикладеного та встановленого розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня 2012 року в розмірі 1 073,00 гривні, відповідач у 2012 році мав сплачувати єдиний податок у розмірі 128,76 гривень щомісяця.
14 листопада 2012 року позивачем, на підставі акту камеральної перевірки № 3140/1710/НОМЕР_1 від 14.11.2012 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001061700 про збільшення суми грошових зобов'язань з єдиного податку на суму нарахованих штрафних санкцій за неподання податкової звітності в розмірі 321,90 гривень.
Дане податкове повідомлення-рішення було направлене позивачем на адресу відповідача, проте, поштове відправлення повернулось на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Станом на день судового розгляду строки сплати грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0001061700 від 14.11.2012 року сплили. В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про оскарження відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням переплати, яка була у відповідача станом на березень 2012 року, сума недоїмки зі сплати єдиного податку склала - 821,39 гривень.
Пунктом 113.1 статті 113 ПК України визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
30 березня 2012 року позивачем сформовано податкову вимогу № 22, яку в цей же день направлено на адресу відповідача зазначену в ЄДРПОУ.
Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Станом на 31 грудня 2013 року ФОП ОСОБА_1 має заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 1 143,29 гривень, що підтверджується обліковою карткою платника податку.
Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 143,29 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 14, 16, 54, 57-58, 95, 113 Податкового кодексу України та статтями 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, у рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку в розмірі 1 143,29 гривень, задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), відкритих у банківських установах, кошти в розмірі 1 143,26 гривень (одна тисяча сто сорок три) гривні 29 (двадцять дев'ять) копійок у рахунок погашення заборгованості з єдиного податку з юридичних осіб на р/р 31516970700180, код платежу - 18050400, отримувач - Волноваська міська рада, банк - ГУДКСУ Донецької області, МФО 834016).
Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 13 травня 2014 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бабіч С.І.