07 травня 2014 року Справа № 876/9229/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Іщук Л.П., Яворського І.О.,
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
прокурора Коморного В.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі №819/1400/13-а за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі управління Укртрансінспекції у Тернопільській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій -
24.05.2013 року Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі управління Укртрансінспекції у Тернопільській області звернувся в суд з позовом, яким просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області несплачену фінансову санкцію в сумі 1700 грн. в дохід Державного бюджету України.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року позов задоволено: стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області несплачену фінансову санкцію в сумі 1700 грн. в дохід Державного бюджету України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. Крім того, твердження суду про те, що він при наданні послуг з регулярних пасажирських перевезень допустив порушення вимог чинного законодавства є безпідставним, оскільки ним було надано для огляду відповідні документи.
В судовому засіданні прокурор надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із наступних підстав.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову суду, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом встановлено, що державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Тернопільській області 11.11.2012 року проведено перевірку транспортного засобу марки БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1, про що складено акт № 068831 від 11.11.2012 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів транспортом. Під час перевірки встановлено, що водій надавав послуги з нерегулярних пасажирських перевезень на маршруті «Ланівці - Тернопіль» без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, а відтак допустив порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-III.
11.12.2012 року територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Тернопільській області було направлено повідомлення № 20-3-05/1-2868 відповідачу про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та повідомлено про час і місце розгляду справи. На розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач не прибув.
11.01.2013 року начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Тернопільській області прийнято постанову про застосування фінансових санкцій № 157961 до позивача за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Повідомленням Територіального управління Головної Державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області від 15.01.2013 року відповідача сповіщено про винесену постанову про застосування фінансових санкцій від 11.01.2013 року № 157961 на суму 1700 грн.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті» урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-III) встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно зі статтею 30 Закону № 2344-III автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний: забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт; забезпечувати перед початком пасажирського міжнародного автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні пасажирам, які не пред'явили необхідні документи; забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автобусів чи таксі перед початком роботи; забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів; забезпечувати водіїв необхідною документацією; утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення; забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу.
Відповідно до вимог статті 39 Закону № 2344-III документами, на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення, є: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2, 4 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону (пункти 12, 14 Порядку).
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункти 15, 21 Порядку).
Порядок прийняття рішень за результатами актів перевірок встановлено вказаним вище Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті: справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення; справа розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункти 25-27 Порядку).
Статтею 60 Закону №2344-III від 05.04.2001 року передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 і 48 цього Закону, зокрема, без наявності документів, передбачених законодавством України, до автомобільних перевізників застосовуються санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що водій під час надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень повинен був мати при собі документи передбачені статтею 39 Закону № 2344-ІІІ, та пред'явити її уповноваженим особам, які здійснювали перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час проведення перевірки.
Оскільки, позивач надавав послуги з перевезення пасажирів, без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 39 Закону № 2344-ІІІ, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700,00 грн..
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішивши справу по суті, помилково застосував норми матеріального права, тому постанову суду першої інстанції необхідно змінити в частині стягнення фінансової санкції в дохід Державного бюджету України, а не на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому постанову суду в частині стягнення фінансової санкції в дохід Державного бюджету України слід змінити.
Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі №819/1400/13-а за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі управління Укртрансінспекції у Тернопільській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій - змінити, виклавши речення частини рішення в наступній редакції: «стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України несплачену фінансову санкцію в сумі 1700 грн.».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді Л.П. Іщук
І.О. Яворський