12 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-11124/11/1527
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Сувертак І.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій відповідача щодо відмови у сплаті йому в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, як учаснику бойових дій за період з 2007 року по 2011 рік включно відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірними, зобов'язання відповідача перерахувати та сплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2007-2011 роки.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення разової грошової допомоги за період з 01 січня 2007 року по 30 березня 2011 року залишено без розгляду.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо невірного нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня позивачу за 2011 рік протиправними. Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради провести перерахунок та виплатити щорічну разову грошову допомоги до 5-го травня позивачу за 2011 рік згідно положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність на відповідній період, за відрахуванням суми отриманої одноразової грошової допомоги у 2011 році. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням та не заперечується відповідачем.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції позивач посилався на те, що виплата йому разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв'язку з чим просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок зазначеної допомоги.
Вирішуючи справу по суті задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як учасник бойових дій, у 2011 році мав право на отримання щорічної допомоги до 5-го травня у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Позивачу у 2011 році виплачена допомога до 5 травня в розмірі, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», тобто у розмірі 460 грн., що є значно меншим, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Однак, зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008).
Після визнання зазначених положень неконституційними, ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відновила свою дію у попередній редакції.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Таким чином, у 2011 році дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинена не була, та іншого порядку здійснення вказаних виплат Законом передбачено не було, а тому щорічна разова грошова допомога учасника бойових дій до 5 травня повинна виплачуватися у розмірі, що становить п'ять мінімальних пенсій за віком.
Крім того, слід зазначити, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2013 року по справі № 21-301а13.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/