13 травня 2014 р. Справа № 11011/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
при секретарі судового засідання Щербі С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу заступника прокурора м. Івано-Франківська на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року у справі за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська до відповідача: виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача, - ЖЕО №3, КП "Івано-Франківськліфт", ПП СРБУ "Прикарпатліфт" про визнання рішення від 19.05.2009 року № 247 незаконним, -
У червні 2010 року заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся до суду із адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.05.2009 року №247 «Про встановлення тарифів на послуги з обслуговування ліфтів», рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.05.2010 року №262 «Про розгляд протесту прокуратури м. Івано-Франківська» незаконним; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок зайво нарахованої та отриманої плати згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.05.2009 року №247 «Про встановлення тарифів на послуги з обслуговування ліфтів» мешканців будинків з ліфами по ЖЕО №3 з 01.07.2009 року. Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2010 року справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання рішення №247 від 19.05.2009 року та №262 від 25.05.2010 року незаконними та зобов'язання вчинення дій роз'єднано та відокремлено в самостійне провадження позовну вимогу Заступника прокурора м. Івано-Франківська до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.05.2009 року №247 «Про встановлення тарифів на послуги з обслуговування ліфтів». Таким чином, справа №2а-2671/10/0970 розглянута в межах вищезазначеної позовної вимоги.
В позові заступник прокурора м. Івано-Франківська покликається на те, що до спірних правовідносин судом не застосовано вимоги ч. 2 та ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких виконавці/виробники/ здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Однак, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.05.2009 р. № 201 «Про передачу на баланс КП «Дирекція замовника» житлових будинків» зобов'язано керівника ЖЕО № 3 в термін до 01.07.2009 р. передати, а директору КП «Дирекція замовника» прийняти на баланс житлові будинки, що перебували на балансі ЖЕО № 3. Таким чином, 19.05.2009 р. виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради затверджено тариф на технічне обслуговування ліфтів з врахуванням ліфтів будинків ЖЕО № 3, які відповідно до рішення від 13.05.2009 р. № 201 «Про передачу на баланс КП «Дирекція замовника» житлових будинків» зобов'язано передати на баланс КП «Дирекція замовника». Відповідно до довідки про результати перевірки від 16.02.2009 р. житловий фонд ЖЕО № 3 площею 28,256 тис. кв. м., для якого приймався тариф, рішенням виконкому № 201 від 13.05.2009 р. переданий КП «Дирекція замовника». Це призвело до того, що ЖЕО № 3 здійснюється нарахування плати мешканцям будинків з ліфтами безпідставно по завищених тарифах.
Оскаржуваною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року в позовній заяві заступника прокурора м. Івано-Франківська до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача, - ЖЕО №3, КП "Івано-Франківськліфт", ПП СРБУ "Прикарпатліфт" про визнання рішення від 19.05.2009 року № 247 незаконним - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Однак, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.05.2009 р. № 201 «Про передачу на баланс КП «Дирекція замовника» житлових будинків» зобов'язано керівника ЖЕО № 3 в термін до 01.07.2009 р. передати, а директору КП «Дирекція замовника» прийняти на баланс житлові будинки, що перебували на балансі ЖЕО № 3.Таким чином, 19.05.2009 р. виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради затверджено тариф на технічне обслуговування ліфтів з врахуванням ліфтів будинків ЖЕО № 3, які відповідно до рішення від 13.05.2009 р. № 201 «Про передачу на баланс КП «Дирекція замовника» житлових будинків» зобов'язано передати на баланс КП «Дирекція замовника».Відповідно до довідки про результати перевірки від 16.02.2009 р. житловий фонд ЖЕО № 3 площею 28,256 тис. кв. м., для якого приймався тариф, рішенням виконкому № 201 від 13.05.2009 р. переданий КП «Дирекція замовника». Це призвело до того, що ЖЕО № 3 здійснюється нарахування плати мешканцям будинків з ліфтами безпідставно по завищених тарифах.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відмовляючи в позові заступника прокурора м. Івано-Франківська суд першої інстанції виходив з того, що як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до актів приймання-передачі основних засобів було передано від ЖЕО №3 на баланс КП «Дирекція замовника» житлові будинки №№11, 11а, 9а, 96 по вул. Довженка в м. Івано-Франківську. Згідно наявних в матеріалах справи авізо №№1, 2, 3, 5 передача будинків здійснена 30 червня 2009 року, тобто після прийняття рішення №247 «Про встановлення тарифів на послуги з обслуговування ліфтів». При цьому, посилання позивача на наявну довідку Державної житлово-комунальної інспекції в Івано-Франківській області про результати перевірки від 15.02.2010року є безпідставним, оскільки особами, що здійснювали перевірку не досліджувався факт передачі зазначених будинків, зокрема, не враховано, що на момент прийняття спірного рішення вказана житлова площа перебувала на балансі ЖЕО №3, а її передача відбулась після прийняття рішення №247 від 19.05.2009 року. Таким чином, обставини, які зазначає прокурор як підстави для визнання спірного рішення незаконним, можуть бути підставою для перегляду уже діючих і встановлених таким рішенням тарифів на послуги з обслуговування ліфтів.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, що 19.05.2009 року року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 247 «Про встановлення тарифів на послуги з обслуговування ліфтів», яким передбачено тариф на послуги з технічного обслуговування ліфтів в сумі 0,208 грн. за 1 кв. м. для будинків, які перебувають на балансі ЖЕО № 1,3,5,6,8. 17.03.2009 року прокуратурою м. Івано-Франківська внесено протест на рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №247 від 19.05.2009року. Вказаний протест рішенням №262 від 25.05.2010 року був відхилений. За зверненням КП "Івано-Франківськліфт" Державною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області прийнято висновок №21 від 13.02.2009 року щодо розрахунку економічно-обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг. Вказаним висновком на підставі Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 09.12.2006 року №369 та Методики розрахунку цін на технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем надано висновок, яким визначені планові витрати на виробництво послуг з технічного обслуговування не диспетчеризованих ліфтів.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державне регулювання цін/тарифів базується на принципах відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Згідно із Постановою КМ України "Про затвердження положення про Державну інспекцію з контролю за цінами" від 13.12.2000 №1819, Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань організовує роботу з підготовки висновків щодо економічного обґрунтування витрат при формуванні цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить в тому числі встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Статтею 13 зазначеного Закону визначені види житлово-комунальних послуг, які поділяються залежно від функціонального призначення: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та регламентує особливий порядок прийняття окремої категорії нормативно-правових актів - регуляторних актів. Наслідком недотримання процедури прийняття встановленої даним Законом є не легітимність регуляторного акту.
Як встановлено в судовому засіданні, з метою встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги з технічного обслуговування ліфтів Державною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області було видано висновок №21 від 13.02.2009 року. Прийняттю спірного рішення відповідачем було вчинено ряд дій на виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Так, зокрема, 30.04.2009 року в засобах масової інформації, зокрема, в газеті «Західний кур'єр» №17 (1174) було розміщено оголошення про оприлюднення регуляторного акту, здійснено аналіз регуляторного впливу проекту рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з обслуговування ліфтів» та складено звіт про результати базового відстеження, які були розміщені на офіційній сторінці відповідача в мережі Інтернет. 12.05.2009 року відповідачем проведено громадські слухання щодо проекту спірного рішення. 19.05.2009 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було прийнято спірне рішення, яке було опубліковано 04.06.2009 року в засобах масової інформації, зокрема, в газеті «Західний кур'єр» №22 (1179). Вказані обставини, які не заперечуються сторонами, свідчать про дотримання відповідачем вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та дотримання відповідачем порядку прийняття окремої категорії нормативно-правових актів - регуляторних актів. При цьому, позивачем не доведено протиправності в діях відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а також недотримання процедури прийняття рішення №247 від 19.05.2009року, наслідком чого була б не легітимність останнього. В позовній заяві прокурор зазначає обставини, які на його думку, є підставою для визнання незаконним спірного рішення. Такою обставиною, зокрема, зазначена передача житлового фонду площею 28,256 тис. кв. м, включеного в рішення відповідача, від ЖЕО №3 до КП «Дирекція замовника», у відповідності до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №201 від 13.05.2009 року.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до актів приймання-передачі основних засобів було передано від ЖЕО №3 на баланс КП «Дирекція замовника» житлові будинки №№11, 11а, 9а, 96 по вул. Довженка в м. Івано-Франківську. Згідно наявних в матеріалах справи авізо №№1, 2, 3, 5 передача будинків здійснена 30 червня 2009 року, тобто після прийняття рішення №247 «Про встановлення тарифів на послуги з обслуговування ліфтів». При цьому, посилання позивача на наявну довідку Державної житлово-комунальної інспекції в Івано-Франківській області про результати перевірки від 15.02.2010року є безпідставним, оскільки особами, що здійснювали перевірку не досліджувався факт передачі зазначених будинків, зокрема, не враховано, що на момент прийняття спірного рішення вказана житлова площа перебувала на балансі ЖЕО №3, а її передача відбулась після прийняття рішення №247 від 19.05.2009 року.
Таким чином, обставини, які зазначає прокурор , як підстави для визнання спірного рішення незаконним, можуть бути підставою для перегляду уже діючих і встановлених таким рішенням тарифів на послуги з обслуговування ліфтів. Щодо посилань позивача на відсутність висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області про економічно-обґрунтовані ціни на тарифи з обслуговування ліфтів, які обслуговуються ПП СРБУ «Прикарпатліфт» необхідно зазначити наступне.
Як вбачається з висновку №21 від 13.02.2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області було у відповідності до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 09.12.2006 року №369 та Методики розрахунку цін на технічне обслуговування і ремонт ліфтів та диспетчерських систем розраховано планові витрати на виробництво послуг з технічного обслуговування недиспетчеризованих ліфтів в залежності від кількості зупинок ліфтів. При цьому, слід зазначити, що висновок не стосується окремо визначених юридичних осіб, які надають послуги з технічного обслуговування ліфтів. Спірне рішення прийняте з врахуванням визначених Державною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області загальних планових витрат на виробництво послуг з технічного обслуговування не диспетчеризованих ліфтів. З врахуванням вищевикладеного, судом не встановлено підстав для визнання незаконним спірного рішення, а позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Івано-Франківська - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року у справі № 2а-2671/10/0970 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М.Гінда
В.Я. Качмар