14 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П.., Іваненко Ю.Г.,
Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго» в особі Лозівського районного відділення енергозбуту акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_6 про стягнення вартості використаної необлікованої електричної енергії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2013 року,
У червні 2013 року Акціонерна компанія «Харківобленерго» (далі - АК «Харківобленерго») в особі Лозівського районного відділення енергозбуту АК «Харківобленерго» звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_6 вартість використаної необлікованої електричної енергії у розмірі 3252 грн 02 коп.
Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 вересня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь АК «Харківобленерго» вартість використаної необлікованої електричної енергії у розмірі 3252 грн 02 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2013 року апеляцій скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 вересня 2013 року визнано неподаною та повернуто.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.
Повертаючи апеляційну скаргу, суддя апеляційного суду керувався тим, що у встановлений законом строк недоліки апеляційної скарги ОСОБА_6 усунуті не були.
Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначені у ст. 295 ЦПК України.
Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 вересня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області ухвалено заочне рішення про задоволення позову АК «Харківобленерго» про стягнення з ОСОБА_6 вартості використаної необлікованої електричної енергії.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_6 25 жовтня 2013 року подав до Лозівського міськрайонного суду Харківської області апеляційну скаргу (а.с. 56).
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 листопада 2013 року відмовлено ОСОБА_6 у клопотанні про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, але не більше п'яти днів з дня отримання копії ухвали, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 114 грн 70 коп.
Вказану ухвалу суду ОСОБА_6 отримав 18 листопада 2013 року (а.с. 74).
Із матеріалів, доданих до касаційної скарги, вбачається, що на виконання вказаної ухвали суду ОСОБА_6 20 листопада 2013 року направив на адресу апеляційного суду Харківської області оригінал квитанції № 7891.135.1 про сплату судового збору у розмірі 114 грн 70 коп., що згідно із відбитком штампу отримана судом 25 листопада 2013 року.
Проте 17 грудня 2013 року оригінал вказаної квитанція від 20 листопада 2013 року № 7891.135.1 повернуто ОСОБА_6 листом Лозівського міськрайонного суду Харківської області як доказ оплати судового збору за подачу апеляційної скарги у іншій справі, а саме: за його скаргою на дії державного виконавця ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Лопашова В.С. Разом з тим апеляційна скарга ОСОБА_6 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2013 року вважалась неподаною та повернута ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2013 року, тобто до отримання ОСОБА_6 та сплатою ним судового збору згідно з ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 листопада 2013 року.
ОСОБА_6 у наданий судом строк виконано вимоги ухвали апеляційного суду Харківської області від 04 листопада 2013 року та сплачено судовий збір у розмірі 114 грн 70 коп. на вказаний судом розрахунковий рахунок, а суди помилково вважали, що судовий збір за квитанцією від 20 листопада 2013 року № 7891.135.1 сплачено за подачу апеляційної скарги у справі за скаргою ОСОБА_6 на дії державного виконавця ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Лопашова В.С. і не виконано вимоги ухвали апеляційного суду Харківської області від 04 листопада 2013 року, та на порушення вимог цивільного процесуального закону повернули оригінал квитанції заявнику.
Ухвала апеляційного суду від 29 листопада 2013 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 має бути скасована з передачею справи для вирішення питання до апеляційного суду.
Керуючись статтями 333, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік