14 травня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа - Головне управління юстиції у Київській області, про визнання договору доручення частково недійсним, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, розпорядження районної державної адміністрації, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року,
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 8 вересня 2004 року він видав довіреність ОСОБА_4, якою уповноважив його, зокрема, приватизувати земельну ділянку, площею 2,55 га, розташовану на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, та продати її частину, площею 1,66 га, за ринковою ціною. 14 грудня 2004 року на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25 листопада 2004 року № 491 ОСОБА_4 отримав державний акт на право приватної власності, виданий на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку, площею 1,6393 га, з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2005 року № 157 без особистої згоди та його письмової заяви як власника цільове призначення вказаної земельної ділянки було змінено на ведення особистого селянського господарства і 16 липня 2005 року на його ім'я було видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. 18 серпня 2005 року ОСОБА_4, діючи на підставі вище зазначеної довіреності, продав ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 1,6393 га, не повідомивши його про умови та ціну продажу та про сам факт продажу. Зазначав, що він не уповноважував ОСОБА_4 на вчинення таких дій. Відповідачем незаконно було укладено договір купівлі-продажу за заниженою ціною, при цьому на цей час діяв мораторій на відчуження земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначав, що вказана земельна ділянка після цього неодноразово відчужувалася, наразі її власником є ОСОБА_6, від якого просив витребувати земельну ділянку, яка вибула з його володіння не з його волі.
У зв'язку з цим, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати частково недійсним договір доручення, укладений 8 вересня 2004 року від його імені з ОСОБА_4 в частині повноважень на продаж земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 1,66 га; визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 157 від 29 березня 2005 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, належної позивачу; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку та визнати недійсною його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між позивачем, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестстрой"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23 травня 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестстрой" та ОСОБА_6; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 8,3785 га, виданий ОСОБА_6, та його державну реєстрацію; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 спірну земельну ділянку на його користь та визнати за ним право власності на неї; стягнути з ОСОБА_4 на його користь 8 млн. грн на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними: розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2005 року № 157 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_3; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 1,6393 га, розташованої на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства, виданий 16 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_3; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 8,3785 га, розташованої на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, виданий 14 березня 2008 року ОСОБА_6 Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1,6393 га, розташовану на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на користь ОСОБА_3 та визнано за ним право власності на неї.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) належало право на земельну частку (пай) у землях, які перебували у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Білогородка» (далі - КСП «Білогородка»), розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.
8 вересня 2004 року ОСОБА_3 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_4 бути його представником у всіх установах та організаціях, в тому числі органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, органах земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, містобудування та архітектури, та взагалі в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності з усіх питань приватизації земельної ділянки, що розташована на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, КСП «Білогородка», площею 2,55 в умовних кадастрових гектарах, право на яку належить йому згідно сертифікату на земельну частку (пай), після чого продати частину цієї земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 1,66 га за ціну та на умовах йому відомих.
14 грудня 2004 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 497 від 25 листопада 2004 року було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 1,6393 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району.
29 березня 2005 року розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 157 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок 98 громадянам, в тому числі і ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 1,6393 га, та змінено цільове призначення цих земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства. Дії, необхідні для зміни цільового призначення земельної ділянки, були вчинені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3
Разом з тим, зі змісту довіреності убачається, що ОСОБА_3 не уповноважував ОСОБА_4 на вчинення дій по зміні цільового призначення спірної земельної ділянки та не надавав на це свою згоду.
16 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_3 на підставі вищевказаного розпорядження районної державної адміністрації було видано державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку площею з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
18 серпня 2005 року ОСОБА_3, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_4, продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_5 за ціною 95 тис. грн.
22 жовтня 2005 року ОСОБА_5 було видано державний акт на право приватної власності власності на земельну ділянку, площею 3,5439 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
18 травня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2007 року № 1566 ТОВ "Укрінвестстрой" було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 8,3785 га, з цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови, що знаходиться у АДРЕСА_1
23 травня 2007 року між ТОВ "Укрінвестстрой" та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 8,3785 га, з цільовим призначенням - для житлової та громадської забудови, що знаходиться у АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу за реєстровим № 1767, а 14 березня 2008 року ОСОБА_6 отримав державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку.
Відповідно до листа управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області від 14 червня 2010 року № 9362 та листа відділу Держземагенства в Києво-Святошинському районі Київської області від 21 березня 2013 року № 01-21/2388, земельна ділянка площею 1,6393 га, увійшла до складу земельної ділянки, набутої у власність ОСОБА_6, площею 8,3785 га, з цільовим призначенням "землі для житлової та громадської забудови".
Відповідно до листа Головного управління Держкомзему в Київській області від 12 березня 2012 року № 07-11-3/П-4942 розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2005 року № 157 прийнято з порушенням вимог ст. 12 ЗК України, а саме: без заяв землевласників про зміну цільового призначення земельних ділянок; на ім'я ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням - "для ведення особистого селянського господарства" без вилучення попереднього державного акта на право приватної власності на цю земельну ділянку з цільовим призначенням - "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".
Згідно з ч. 3 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок; щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією.
У п. 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502, встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована її межах населеного пункту або районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.
Орган, до якого надійшла заява (клопотання), розглядає її та за наслідками розгляду надає згоду на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки розробляється особами, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою на підставі договору із заявником та погоджується із органом земельних ресурсів, органом містобудування та архітектури, органом охорони культурної спадщини, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічним органом. Проект разом із позитивним висновком державної експертизи документації із землеустрою подається до органу місцевого самоврядування на розгляд, який в подальшому приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2005 року № 157 прийнято з порушеннями чинного земельного законодавства України, оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки було вчинено без особистої згоди та письмової заяви власника, ОСОБА_3, а також без такого уповноваження у виданому дорученні, відтак, виданий на його підставі державний акт на право приватної власності є недійсним; договір купівлі-продажу від 18 серпня 2005 року укладений під час дії мораторію на продаж таких земельних ділянок, відтак, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 155 ЗК України.
Крім того, згідно з п. 15 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 18 серпня 2005 року, громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб. Дія вказаного мораторію була продовжена до 1 січня 2007 року.
Відтак, зазначена редакція ЗК України, яка діяла саме на час укладення між позивачем, від імені якого діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, забороняла продавати або іншим способом відчужувати спірну земельну ділянку.
При цьому факт отримання грошей позивачем у будь-якому випадку не позбавляє ОСОБА_4 (представника власника) та Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області обов'язку дотримуватись вимог законодавства, якими закріплено порядок зміни цільового призначення землі та встановлено мораторій на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка кілька разів перепродавалась, суд на підставі ст. ст. 203, 215, 388 ЦК України правильно визнав недійсним перший договір, вчинений від імені позивача, і витребував земельну ділянку в останнього власника, оскільки вона вибула поза волею власника з його володіння.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України суди врахували висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладені в ухвалі від 7 листопада 2012 року про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді Б.І. Гулько
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко