Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/267/14 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 395 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
15.05.2014 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровоград матеріали кримінального провадження №12013120110000898 стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24.01.2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Бобринець, Бобринецького району Кіровоградської області, українку, громадянку України, з середньою освітою, не одружену, не працюючу, проживає в АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , раніше судиму:
- 28.06.1996 року Бобринецьким районним судом за ст.ст. 81 ч.З, 140 ч.2, 42 КК України (ред. 1960 року) на 3 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;
- 20.02.1997 року Бобринецьким районним судом за ст. 187 ч. 2, 43 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі;
- 23.01.2003 року Бобринецьким районним судом за ст. 185 ч. 3, 185 ч.2, 70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 17.07.2008 року Бобринецьким районним судом за ст. 185 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України іспитовий термін 2 роки;
- 23.03.2010 року Бобринецьким районним судом за ст. 185 ч. 3, 71 КК України на 4 роки позбавлення волі. 02.01.2013 року звільнена умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 26 днів на підставі ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 25.12.2012 року.
засуджено за ст. 395 КК України та призначено їй покарання у виді 6 місяців адміністративного арешту.
Згідно ст.ст.71,72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23.03.2010 року і остаточно призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
Згідно вироку суду обвинувачена ОСОБА_7 порушила правил адміністративного нагляду, а саме самовільно залишила місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Так, 28.01.2013 року постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області відносно ОСОБА_7 було встановлено адміністративний нагляд терміном на 2 роки. Згідно вказаного рішення суду обвинуваченій було встановлено обмеження у вигляді заборони відвідувати підприємства торгівлі, де відпускають на розлив напої, в тому числі пивні бари, виїзду за межі Бобринецького району Кіровоградської області в особистих та службових справах без дозволу міліції, виходу з будинку з 20.00 години до 04.00 години ранку та явки на реєстраційну відмітку до Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області чотири рази на місяць кожної суботи місяця з 09.00 до 12.00 години.
Всупереч встановленим обмеженням ОСОБА_8 з 28.09.2013 року на відмітку до Бобринецького РВ УМВС УМВС України в Кіровоградській області з'являтись перестала та 14.11.2013 року з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишила місце свого проживання, не повідомивши про даний факт працівників міліції, поїхала в населений пункт іншої області, а саме до м. Києва, де перебувала до 23.11.2013 року. На відмітку до контролюючого органу не з'являлася, за місцем проживання була відсутня та місце знаходження останньої було не відомо.
В своїй апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.395 КК України та призначити покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Так, 23.03.2010 ОСОБА_7 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі. 02.01.2013 останню звільнено умовно- достроково на 1 рік 2 місяці 26 днів на підставі ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 25.12.2012.
Відповідно до ч.4 ст.71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Суд, ухвалюючи вирок від 24 січня 2014 року на підставі ст.71 КК призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді одного року позбавлення волі, що є меншим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Отже, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення м'якого покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні доводи, обвинувачену, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та апеляційні доводи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 повністю визнала свою вину за пред'явленим обвинуваченням, проти задоволення апеляції прокурора не заперечувала.
Доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, ґрунтується на доказах, достовірність і достатність яких не ставилася під сумнів сторонами під час судового розгляду, ні ким із учасників судового розгляду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.
Суд першої інстанції, провівши судове слідство у відповідності до вимог процесуального закону, дійшов обгрунтованого висновку, що обвинувачена ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 395 КК України, правильно кваліфікувавши її дії, як порушення правил адміністративного нагляду.
Перевіривши апеляційні доводи прокурора, колегія суддів встановила, що призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції, дійсно, допустив неправильність застосування кримінального закону, а саме положень ч.4 ст.71 КК України, оскільки остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Суд, ухвалюючи вирок від 24 січня 2014 року на підставі ст.71 КК призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді одного року позбавлення волі, що є меншим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком Бобринецького районного суду від 23.03.2010 року, що складає 1 рік 2 місяці 26 днів .
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання, на підставі п.п.3 п.1 ст. 413 КПК України , підлягає скасуванню з ухваленням відповідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України нового вироку.
Відповідно до положень ч.4 ст. 81 КК України , у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом не відбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статями 71 і 72 цього Кодексу.
Як зазначено у ч.1 ст.72 цього ж КК України , при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий, виходячи з співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.
Згідно положень ч.4 ст. 71 КК України , остаточне покарання за сукупністю вироків має бути у даному випадку більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відтак, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, колегія суддів при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу обвинуваченої ОСОБА_7 , яка за місцем проживання характеризується негативно, ніде офіційно не працює, перебуває на обліку лікаря-нарколога, має ряд не знятих та непогашених судимостей, і знову вчинила нове кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про її тверде небажання стати на шлях виправлення, а тому колегія суддів дійшла висновку, що її виправлення можливе лише в умовах ізоляції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, п. 3 ч.1 ст. 407, п.п.4 п.1 ст. 409, ст. 413 та ч. 1 ст. 418 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24.01.2014 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_7 за ст.395 КК України покарання у виді 6 місяців адміністративного арешту.
Згідно ст.ст.71,72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання призначеного за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23.03.2010 року і остаточно призначити покарання у вигляді 1 року 3-х місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання по даному кримінальному провадженню №12013120110000898 ОСОБА_7 рахувати з 15 травня 2014 року.
У решті вирок суду залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
через Апеляційний суд Кіровоградської області протягом трьох місяців з
моменту його проголошення, а засудженою , яка знаходитьс під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4