24 жовтня 2013 рокусправа № 2а/0470/12843/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.,
без представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/12843/12
за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004"
про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках, -
26.10.2012 р. Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила застосувати арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Морефрост 2004" на розрахункових рахунках.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю несплаченої заборгованості перед бюджетом в загальному розмірі 75 853,07 грн. та відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення податкового боргу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/12843/12 (суддя Боженко Н. В.) відмовлено у задоволенні вищевказаного адміністративного позову.
Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність майна у відповідача або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, чи, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Не погодившись з постановою суду, Лівобережною МДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/12843/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив надані докази про відсутність у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу, та, крім того, помилково застосував неналежні норми податкового права, а саме, при вирішенні справи по суті посилався на ст.94 ПК України, в той час, як податковий орган, звертався до суду в порядку ст.20 ПК України, приписи якої передбачають право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України, з урахуванням неявки представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою, не здійснювалось.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Морефрост 2004» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Лівобережній МДПІ, як платник податків.
Згідно даних облікової картки платника податків станом на 16.10.2012 р. ТОВ «Морефрост 2004» має податковий борг, що складається з недоїмки 75366,70 грн. та 486,37 грн. пені (а. с.8-10).
На підтвердження даної суми боргу позивачем надано суду податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «Морефрост 2004» за півріччя 2012 року (а. с.16, 17), податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. № 0003411505, отримане відповідачем 20.04.2012 р. (а. с.34), податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. № 0002021501, отримане відповідачем 20.04.2012 р. (а. с.18), акт документальної невиїзної перевірки від 20.04.2012 р. № 1524/15-2/34366045 (а. с.19, 20), акти документальної невиїзної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету від 20.04.2012 р. № 1532/251/34366048 (а. с.32), податкові декларації Товариства з податку на додану вартість за червень 2012 року, за травень 2012 року, за квітень 2012 року, за березень 2012 року, за лютий 2012 року (а.с.21-30).
Податковим органом на підставі Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу відповідача направлено першу податкову вимогу від 25.11.2010 р. №1/1194, яка отримана відповідачем 07.12.2010 р. (а. с.13)
Так, податковий борг виник у 2010 році і тому в подальшому нові податкові вимоги на адресу Товариства не направлялись.
Лівобережною МДПІ з метою встановлення наявності майна було надіслано запит від 25.04.2012 р. до Інспекції державного технічного нагляду, згідно відповіді якої право власності на сільськогосподарську техніку за ТОВ «Морефрост 2004» не зареєстровано (а.с.14, 15).
Також матеріали справи містять акт перевірки місцезнаходження керівника підприємства від 21.09.2012 р., який підтверджує відсутність керівника ТОВ «Морефрост 2004» та будь-якого майна даного Товариства за юридичною адресою (а. с.11).
Крім того, матеріали справи містять лист ТОВ «Морефрост 2004» на адресу позивача № 20-07 02 від 20.07.2012 р., яким податковий орган повідомлено, що на балансі ТОВ «Морефрост 2004» є основні засоби залишкова вартість яких складає 20 000 грн. (а. с.15).
Лівобережна МДПІ, вважаючи, що за відсутності у ТОВ «Морефрост 2004» майна, яке може бути передано у податкову заставу, наявні підстави для застосування арешту коштів на розрахункових рахунках Товариства.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Лівобережної МДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:
Для вирішення даного спору по суті суду необхідно з'ясувати наявність або відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, а також дослідити дотримання податковим органом порядку, яким регулюється такий арешт.
Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунки платника податків.
Згідно п.94.4. ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6. ст.94 ПК України).
Відповідно до п.7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1437/18732 (далі - Порядок № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно п.7.3 Порядку № 1042 для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків не раніше дня прийняття відповідного рішення про застосування арешту майна платника податку.
Доказів прийняття позивачем такого рішення про застосування арешту майна платника податку матеріали справи не містять.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність додержання порядку, передбаченого статтею 94 ПК України без врахування того, що податковий орган звернувся до адміністративного суду відповідно до приписів п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.
Так, згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З аналізу даної норми вбачається, що умовою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, є відсутність у такого платника податків майна та/або його балансова вартість повинна бути менша суми податкового боргу, та/або таке майно не могло б бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, податковий орган для застосування арешту коштів ТОВ «Морефрост 2004» повинен довести суду, що перелічені у п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України обставини у даному випадку відсутні.
Проте, позивачем не надано суду доказів дотримання вимог статті 89 ПК України, згідно яких податковий орган повинен був скласти акт опису майна у податкову заставу або зафіксувати відсутність майна, про наявність якого відповідачем повідомлено позивача у вищевказаному листі № 20-07 02 від 20.07.2012 р.
Також не можуть бути належними доказами відсутності майна у Товариства вищезазначені акт перевірки місцезнаходження керівника ТОВ «Морефрост 2004» від 21.09.2012 р. та лист Інспекції державного технічного нагляду від 30.05.2012 р. №1250-02-11, оскільки перевірка наявності майна у відповідача була проведена виключно відносно керівника Товариства та лише щодо права власності на сільськогосподарську техніку, за відсутності перевірки наявності у відповідача іншого майна і за іншими адресами.
Крім того, колегія судів бере до уваги те, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).
Так, згідно п.94.2 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Аналогічні норми містить Порядок № 1042.
В силу п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Пунктом 94.10 статті 94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Отже з аналізу вищевикладених норм, колегія суддів приходить до висновку, що арешт коштів законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними ст.94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом, а тому за відсутності обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює позивача з цих підстав просити суд застосувати арешт коштів на рахунку платника податків.
Враховуючи вищевикладені вимоги, позивач звернувся до суду в даному випадку в порушення вимог ст.20 та ст.94 ПК України з огляду на недоведеність наявності обов'язкових підстав для накладення арешту і за відсутності рішення керівника органу державної податкової служби про накладення арешту на майно відповідача.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірною та обґрунтованою ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у даній справі, а доводи апеляційної скарги Лівобережної МДПІ такими, що не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у справі №2а/0470/12843/12 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у справі № 2а/0470/12843/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко