20 грудня 2013 рокусправа № 198/636/13-а(2а/0198/12/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення у Юр'ївському районі Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та ОСОБА_2 на постанову Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року у адміністративній справі № 198/636/13-а(2а/0198/12/13) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Юр'ївської районної про визнання протиправними дій, -
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними; зобов'язати відповідача провести перерахунок та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за 2011-2013 роки, зобов'язати відповідача виплачувати щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2013 року, до закінчення строку передбаченої законом виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Ухвалою Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 18.10.2013 року позовні вимоги за період з 01.03.2011 року по 07.04.2013 року залишено без розгляду.
Постановою Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду мотивоване не правомірністю дій відповідача, та зазначено що на час виникнення правовідносин допомога по догляду за дитиною здійснюється відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Не погодившись з постановою суду, як позивач так і відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять, зокрема позивач винести рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а відповідач прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволені позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення у Юр'ївському районі Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та відповідно до довідки виданої відповідачем №400 від. 20.09.2013 (а/с 21) отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися як Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких відноситься позивач, (стаття 13) так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами (статтями 15 та 43 відповідно).
Зокрема, статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік " внесено відповідні зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме: статтю 15 викладено в наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Проте, пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
В свою чергу з 01.01.2009 р. на виконання вимог Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року № 1751 затвердив Порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми. Так відповідно до пункту 22 Порядку допомога виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2009 р. - 75 відсоткам, з 01.01.2010 р. - 100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.
Проте станом на 2013 р., який охоплює період заявлених позовних вимог скаржником, Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік" не містить будь-яких положень щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" або делегування повноважень по визначенню такого розміру Кабінету Міністрів України.
Саме тому, у 2013 році, виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам не застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування повинні здійснюватися у розмірі визначеному статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а саме - у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" діяв неправомірно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог починаючи з 07.04.2013 року.
Так 30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 99 КАС України та враховуючи час звернення до суду позивача з позовом, а саме 08.10.2013 р., позовні вимоги підлягають задоволенню з 07.04.2013 р., як правильно встановив суд першої інстанції.
Стосовно вимог ОСОБА_2 викладених в апеляційній скарзі щодо періоду задоволення позовних вимог з 2011-2013 роки., то дане питання розглянуто судом першої інстанції про що винесена ухвала від 18.10.2013 р., яка не оскаржена позивачем.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною (ОСОБА_3) до досягнення нею трьох років за період з 07 квітня 2013 року по день закінчення виплат, або зміни законодавства.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому залишається без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення у Юр'ївському районі Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року у справі № 198/636/13-а(2а/0198/12/13)- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко