"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/80551/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Весельської Т.Ф.,
Суддів - Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
з участю: секретаря - Прокопчук Н.В.,
представника позивача, адвоката - ОСОБА_2,
провівши в судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання надати статус інваліда війни,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, -
У травні 2011 року ОСОБА_3 пред'явив у суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області (далі - УПСЗН), в якому просив визнати протиправним його рішення від 19 жовтня 2010 року за № 6648 про відмову у встановленні йому статусу інваліда війни, відповідно до вимог пункту 9 статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3551-XII) та зобов'язати надати йому такий статус.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 16 червня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано дії УПСЗН щодо відмови у видачі ОСОБА_3 посвідчення інваліда війни протиправними та зобов'язано видати ОСОБА_3 таке посвідчення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятої ним постанови та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
УПСЗН своїм правом, як сторони в справі, не скористалося та заперечень на касаційну скаргу не подало.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому в силу положень пункту 9 статті 7 Закону № 3551-XII має право на отримання статусу інваліда війни, з видачею відповідного посвідчення.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що надані позивачем документи не містять посилань на рішення (наказ чи розпорядження) про залучення його до формувань Цивільної оборони, а через відсутність відповідного доручення Уряду СРСР План Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився. З огляду на ці обставини, працівники, залучені для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств, відомств, які стали інвалідами внаслідок пов'язаних з нею захворювань, не є інвалідами війни в розумінні пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Судом першої інстанції встановлено, позивач раніше працював у колгоспі "Дружба" с. Залісся Чорнобильського району Київської області та 1, 3, 4 травня 1986 року залучався до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Та обставина, що позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони Чорнобильського району 1 травня 1986 року підтверджується довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації № 01-08/917 від 5 жовтня 2007 року, виданої на підставі протоколу засідання Комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
15 липня 1998 року ОСОБА_3 отримав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а 1 липня 2003 року йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Оскільки апеляційним судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, викладені у довідці Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації про участь ОСОБА_3 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони не відповідають дійсності, то цей суд безпідставно скасував постанову суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись статтями 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року скасувати.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 16 червня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Т. Ф. Весельська
В. В. Малинін
О. Ф. Ситников