05.03.2014
Справа № 521/9191/13-ц
Провадження 2/521/4995/13
05 березня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Роїка Д.Я.
при секретарях - Паламарчук І.В., Гречко І.О., Чайковській О.В., Миколюк А.П.,
з участю адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту, визнання правонаступником прав та обов'язків, -
06.06.2013 року ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси суду з позовною заявою до Одеської міської ради про встановлення факту, визнання правонаступником прав та обов'язків, в якій просила суд постановити рішення, яким встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батька ОСОБА_3 на момент смерті останнього - на ІНФОРМАЦІЯ_2. й визнати за нею право на введення в експлуатацію закінченого будівництвом, однак не введеного до експлуатації житлового будинку літера «А» та господарчих будівель літ. «Б» - сарай, №№ 1, 2 - забори, І - мостіння, які знаходяться у АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_3, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 12.02.2013 року (повторне), про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 2476.
Заповіту ОСОБА_3 не склав. Спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 складається з закінченого будівництва, однак не введеного до експлуатації житлового будинку лiтера «А» та господарчих будівель літ. «Б» - сарай, №№1, 2 - забори, І - мостіння, які знаходяться у АДРЕСА_1.
Земельна ділянка для будівництва була виділена ОСОБА_3 відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 1341 від 15.11.1951 року.
Будівництво домоволодіння велось відповідно до договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 22.02.1952 року, посвідченого старшим нотаріусом Одеської Першої держаної нотаріальної контори Пономаренко Г.Я. та архітектурно-планувальному завданню до проекту будинку, затвердженого управлінням головного архітектора 21.12.1951 року.
На проведення будівництва інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси було видано дозвіл №43 на проведення робіт від 28.02.1952 року
Будівництво домоволодіння було закінчено в 1954 році, що підтверджується інвентарними відомостями, виготовленими 27.10.1954 року Одеськім міжміським бюро технічної інвентаризації.
ОСОБА_3 за життя закінчив будівництво, однак, через раптову загибель, не встиг за життя ввести спадкове домоволодіння в експлуатацію.
Крім позивача, інших спадкоємців першої черги за законом немає, оскільки мати позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. рідна сестра позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4. рідний брат позивача ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, рідний брат позивача ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, рідна сестра позивача ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_7.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.
На момент смерті батька позивачу було дев'ять років, позивач постійно проживала з батьками, братами та сестрами за адресою: АДРЕСА_2. За цією адресою наша сім'я проживала з 1944 року до кінця 1954 року.
Після смерті батька, позивач в кінці 1954 р. всією сім'єю переселились до новозбудованого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, та зареєструвались в ньому з 03.03.1956 р. Ця обставина підтверджується домовою книгою, згідно якої сім'я позивача переселилась до спадкового домоволодіння саме з адреси - АДРЕСА_2. Довідку від органу домоуправління на підтвердження реєстрації батьків по АДРЕСА_2 позивач надати не може, оскільки ці дані не збереглись. Від прийняття спадщини позивач не відмовлялась.
До нотаріуса щодо прийняття спадщини позивач зверталась в лютому 201 3р., однак, їй було усно роз'яснено, що вона не має доказів спільного проживання з батьком на момент відкриття спадщини та не має правовстановлюючих документів на спадщину батька.
Разом з тим, оскільки позивач на момент відкриття спадщини була неповнолітньою та постійно проживала однією сім'єю з батьками, вона фактично прийняла спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Проте, в нотаріальній конторі позивач не змогла оформити свої спадкові права на спадщину в зв'язку з тим, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спадковий об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як визначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини i не припинилися внаслідок його смерті.
Після смерті ОСОБА_3 до його спадкоємців за законом фактично перейшло й майнове право на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, які належали спадкодавцеві, однак не були прийняті в експлуатацію за життя спадкодавця.
Оскільки позивач у встановлений законом спосіб прийняла спадщину батька, відповідно до ст. 1268 ЦК України, та стала правонаступником усіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини i не припинилися внаслідок його смерті.
З кінця 1954 року по теперішній час позивач проживає в спадковому домоволодінні, несе витрати, пов'язані з утриманням домоволодіння, доглядає присадибну земельну ділянку.
На підставі наведеного, позивач просить суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батька ОСОБА_3 на момент смерті останнього - на ІНФОРМАЦІЯ_2, та визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на введення в експлуатацію закінченого будівництвом, однак, не введеного до експлуатації житлового будинку літера «А» та господарчих будівель літ. «Б» - сарай, №№1,2 - забори, І - мостіння, які знаходяться у АДРЕСА_1, в порядку спадкування майнових прав та обов'язків ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2
В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач - представник Одеської міської ради надав до суду письмові заперечення, в судове засідання не з'явився, про дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди представника позивача, ухвалює заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що наявні підстави для задоволення позовної заяви.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, її батьками записано ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується посвідкою про народження серії НОМЕР_2 від 25.04.1946 р. та паспортом серії НОМЕР_3, виданим 29.05.1996 р. Приморським РВ УМВС України в Одеській області. Після укладення шлюбу з ОСОБА_4 09.10.1968р. дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_2.
Згідно повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.02.2013 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 2476.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 16.02.1982 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 1525.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 19.05.1998 року, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 4013.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 15.03.2000 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 2978.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 05.11.2012 року, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 10577.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 21.02.2013 року, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_7, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис №1923.
З виписки з рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся від 15.11.1951 року № 1341 «Про відвід земельних ділянок під індивідуальне житло будівництво» вбачається, що згідно рішення Іллічівського виконкому Райради депутатів трудящих вирішено відвести земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво забудовнику ОСОБА_3, розташовану в районі Ближніх Мельниць запланованого масиву, площею 600 кв.м.
22.02.1952 р. між житловим Управлінням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_3 укладено Договір про право побудови будинку і права безстрокового користування земельною ділянкою площею 600 кв.м., розташованої в районі Ближніх Мельниць запланованого масиву Ілічівського району м. Одеси. Договір було посвідчено ст. нотаріусом Одеської Першої державної нотаріальної контори Пономаренко Г.Я. за реєстровим № 8552.
Дозволом № 43 від 28.02.1952 р. Інспекцією Державного Архітектурно-будівельного контролю м. Одеси дозволено виконання робіт ОСОБА_3 на земельній ділянці, розташованій в районі Ближних Мельниць запланованого масиву Ілічіського району на підставі генплану, затвердженого Управлінням Головного Архітектора м. Одеси при міськвиконкомі і договору про право забудови, виданого на підставі рішення Одеського Міськвиконкому від 15.11.1951 р. № 1341, який було посвідчено нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори № 8552.
Батько позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторне) серії НОМЕР_1 від 12.02.2013 р. Його дружина та мати позивача відповідно - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, про що Жовтневим відділом РАГС видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 та зроблено відповідний актовий запис № 1525.
26.11.1991 року було виготовлено інвентарні відомості на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1, який складався з житлового будинку літ. «А» та господарчих будівель літ. «Б» - сарай, №1,2 - забор, І - колодязь.
З наданих на запит суду відповідей з П'ятої одеської державної нотаріальної контори та Одеського державного нотаріального архіву видно, що спадкові справи та інформація їх заведення щодо майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, відсутня.
Відповідно до роз'яснення в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне та той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР.
Таким чином, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР 1922 і 1963 років.
ОСОБА_3 в установленому законодавством на той час порядку здійснив будівництво житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами. Після його смерті відкрилась спадщина за законом, яку відповідно до вимог ст.ст. 416, 418-421, 429 ЦК УРСР 1922 року прийняли в рівних частках спадкоємці першої черги ОСОБА_5 - його дружина, та донька - позивач ОСОБА_2
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом на належну їй частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, яку відповідно до вимог ст.ст. 524, 525, 529, 549 і 548 ЦК УРСР 1963 року прийняла донька ОСОБА_2, яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Прийнята нею спадщина визнається належною спадкоємцям з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в редакції від 25.12.1992 року, суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.
Спадковий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами не прийнятий до експлуатації, тому суд визнає за ОСОБА_2 в порядку спадкоємства право на введення в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку літера «А» та господарчих будівель літера «Б» - сарай, №1,2 - забор, І - колодязь, які знаходяться у АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 - на ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 була неповнолітньою й проживала однією сім'єю з ним та матір'ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2.
Вказана обставина підтверджується даними, які містяться в домовій книзі для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1. Проживання ОСОБА_3 станом на 22.02.1952 р. за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується п. 23 Договору про право побудови будинку і права безстрокового користування земельною ділянкою від 22.02.1952р.
Також дані обставини підтверджуються свідченнями свідків, допитаних в судовому засіданні, яки пояснили такі обставини.
Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, та знає позивачку ОСОБА_2, яка є її двоюрідною сестрою. Позивачка проживала разом з батьками, які побудували на виділеній Селекційним інститутом земельної ділянки будинок. Після смерті батька в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка переселилася з сім'єю з АДРЕСА_2, на адресу АДРЕСА_1. Позивачка мешкала однією сім'єю з батьком - ОСОБА_3 з дня народження до моменту його смерті. Інших родичів у позивача на сьогоднішній день немає, оскільки всі померли.
Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що проживає за адресою: АДРЕСА_4, та знає позивачку ОСОБА_2 яка є його двоюрідною сестрою. З позивачем стосунки гарні, знав всю родину позивача. Батько позивача - ОСОБА_3 працював у Селекційному інституті, але загинув в ІНФОРМАЦІЯ_2. До моменту смерті батька позивачка проживала разом з батьком однією сім'єю в бараках в Селекційному інституті. Позивачка змінила прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2». Після смерті батька родина позивачки переселилася у побудований батьком будинок.
При винесенні рішення, суд керується ст. 11 ЦПК України, щодо розгляду справи в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
У своїх запереченнях представник Одеської міської ради вказує на незаконність вимог позивача, відсутність у позивача права на звернення до суду.
Свої заперечення представник відповідача пояснює тим, що спадкодавець за життя не скористався своїм правом на введення в експлуатацію спірного домоволодіння. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, відсутні відомості про звернення спадкодавця про оформлення права власності чи за отриманням свідоцтва про право власності, відсутня постанова про відмову в реєстрації права власності.
Представник відповідача зазначає й про те, що сама ОСОБА_2 не зверталась до Інспекції ДАБК про прийняття в експлуатацію спадкового домоволодіння.
Також представник відповідача вважає, що визнання права на ввід в експлуатацію житлового будинку та господарських будівель не належить до компетенції суду, а повинно вирішуватись у позасудовому порядку шляхом звернення до відповідних органів.
З позицією представника відповідача суд не погоджується з наступних підстав. Дійсно, спадкодавець за життя не ввів спірне домоволодіння в експлуатацію, не отримав правовстановлюючий документ та не зареєстрував своє право власності. Однак, відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суд вважає, що ОСОБА_3 за життя належало право на введення в експлуатацію, з подальшим отриманням правовстановлюючого документа, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Це право належало ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті та було успадковане його донькою ОСОБА_2.
Представник відповідача заперечував компетенцію суду вирішувати питання про надання права на введення в експлуатацію, вважає, що це право ОСОБА_2 могла надати інспекція ДАБК. Однак, суд вважає таке твердження представника відповідача помилковим.
Так, згідно п.3.2. роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнається правильною практика судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.
Позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання права на введення в експлуатацію спадкового домоволодіння суд розглядає як прийняття у спадщину позивачкою майнових прав забудовника - її батька ОСОБА_3, який, як забудовник, мав право на введення в експлуатацію спадкового домоволодіння. Це право забудовника - право на введення в експлуатацію й успадкувала ОСОБА_2
Частиною 1 ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід, припинення підлягають державній реєстрації, в той час як відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації, при цьому ч.3 вказаної статті визначає, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), оскільки встановлена наявність права власності, яке виникає з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а також вирішення питання належності будинку, можливо лише після прийняття його до експлуатації.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про законність вимог позивача та їх задоволення.
Керуючись вимогами ст.ст. 60, 209, 212-215, 256-259 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батька ОСОБА_3 на момент смерті останнього - на ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати за ОСОБА_2 право на введення в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку літера «А» та господарчих будівель літ. «Б» - сарай, №1,2 - забор, І - мостіння, які знаходяться у м. Одесi, по АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: