ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5756/14 07.05.14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»
доТовариства з обмеженого відповідальністю «СП Агроекс»
провизнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Гурин А.Б.
від відповідача:Марчук В.Б.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (надалі - ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженого відповідальністю «СП Агроекс» (надалі - ТОВ «СП Агроекс») про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчинений відповідачем правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою №8 від 24.03.2014 р., є недійсним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: його положення суперечать приписам ст. 203 Господарського кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.05.2014 р.
06.05.2014 р. до канцелярії суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що вчинений ним односторонній правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, а його грошові вимоги до позивача є обґрунтованими.
В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.03.2013 р. між ТОВ «СП Агроекс» (покупець) та ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» (продавець) було укладено договір поставки №27-к/2013 (надалі - «Договір поставки»).
За змістом п. 1.1 Договору поставки продавець зобов'язується передати у власність покупцю у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до специфікації №1 до Договору поставки ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» зобов'язується поставити ТОВ «СП Агроекс»: насіння кукурудзи «Кулер» у кількості 700 посівних одиниць, вартістю 823 676,00 грн.; насіння кукурудзи «Делітоп» у кількості 350 посівних одиниць, вартістю 386 890,00 грн.; насіння кукурудзи «Неріса» у кількості 900 посівних одиниць, вартістю 1 091 133,00 грн.
На виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 301 699,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №658 від 29.03.2013 р. та №812 від 11.04.2013 р.
ТОВ «СП Агроекс» частково розрахувалось за поставлену позивачем продукцію, сплативши вартість такої продукції у розмірі 1 319 599,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №961 від 21.11.2013 р.
15.11.2013 р. відповідач звернувся до позивача з вимогою №80, в якій повідомив позивача про недоліки поставленого товару, а саме про неналежну якість насіння кукурудзи, і вимагав відшкодувати завдані збитки у розмірі 982 100,00 грн.
24.03.2014 р. ТОВ «СП Агроекс» було вручено позивачу вимогу №7, якою відповідач вимагав відшкодувати збитки у розмірі 2 023 370,00 грн., завдані неналежним виконання зобов'язання з поставки товару за Договором поставки (а саме поставки продукції неналежної якості).
Крім того, заявою №8 від 24.03.2014 р. про зарахування зустрічних позовних вимог ТОВ «СП Агроекс» повідомило ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» про існування у останнього заборгованості у розмірі 2 023 370,00 грн., а також про здійснення зарахування зустрічних позовних вимог на суму 982 100,00 грн., а саме: вимог ТОВ «СП Агроекс» до ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» щодо сплати завданих збитків та вимог ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» до ТОВ «СП Агроекс» щодо сплати заборгованості за Договором поставки.
Спір у справі виник у зв'язку із оспорюванням позивачем дійсності правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.03.2014 р.
Відповідно до частин 1 та 5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Зокрема, як на підставу для недійсності вказаного правочину позивач посилається на те, що вказаний правочин суперечить нормам чинного законодавства, а саме приписам ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки був наявний спір відносно грошової вимоги відповідача, та яка не визнавалась позивачем.
Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом наведених норм вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2010 р. у справі №19/207.
Суд відзначає, що вимоги, що були зараховані відповідно до оспорюваного правочину від 21.03.2014 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідають вказаним положенням законодавства з огляду на наступне.
Досліджуючи вимоги, які були зараховані за оспорюваним правочином та щодо яких виник спір, а саме вимоги ТОВ «СП Агроекс» до ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» щодо відшкодування збитків, завданих поставкою неякісного насіння, суд дійшов висновку про їх дійсність, реальність та обґрунтованість.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно видаткової накладної №658 від 29.03.2013 р. ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» було поставлено відповідачу, серед іншого, насіння кукурудзи «Делітоп» (партія №005091/12) у кількості 350 посівних одиниць.
В подальшому ТОВ «СП Агроекс» реалізувало 331 посівну одиницю вказаного насіння Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» (надалі - ТОВ «Агро ХХІ») для здійснення посівних робіт.
Так, заявлені відповідачем вимоги про стягнення збитків у розмірі 2 023 370,00 грн., завданих внаслідок поставки позивачем неякісної продукції за Договором поставки, ґрунтуються на правочинах ТОВ «Агро ХХІ» про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до яких припинилися зобов'язання ТОВ «СП Агроекс» перед ТОВ «Агро ХХІ» щодо сплати 2 023 370,00 грн. збитків, внаслідок порушення ТОВ «СП Агроекс» договору поставки насіння.
Зокрема, 06.03.2014 р. ТОВ «Агро ХХІ» вчинило правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого припинилися зобов'язання ТОВ «СП Агроекс» перед ТОВ «Агро ХХІ» щодо сплати 388 925,00 грн. збитків, внаслідок порушення ТОВ «СП Агроекс» договору поставки насіння, та зобов'язання ТОВ «Агро ХХІ» перед ТОВ «СП Агроекс» щодо сплати 388 925,00 грн. заборгованості за договором поставки.
Крім того, 21.03.2014 р. ТОВ «Агро ХХІ» вчинило ще один правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого припинилися зобов'язання ТОВ «СП Агроекс» перед ТОВ «Агро ХХІ» щодо сплати 1 634 445,00 грн. збитків, внаслідок порушення ТОВ «СП Агроекс» договору поставки насіння, та зобов'язання ТОВ «Агро ХХІ» перед ТОВ «СП Агроекс» щодо сплати 1 634 445,00 грн. заборгованості за Договором поставки.
При цьому, факт заподіяння збитків та їх розмір було встановлено рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2014 р. у справі №911/717/14, відповідно до якого було задоволено зустрічний позов ТОВ «Агро ХХІ» до ТОВ «СП Агроекс» про стягнення з ТОВ «СП Агроекс» на користь ТОВ «Агро ХХІ» завданих збитків.
Рішення господарського суду Київської області від 18.03.2014 р. у справі №911/717/14 набрало законної сили у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Вказаним рішенням суду було встановлено правомірність укладеного ТОВ «Агро ХХІ» правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, припинення грошового зобов'язання у розмірі 2 023 370,00 грн., кредитором у якому виступає ТОВ «СП Агроекс», є прямими збитками ТОВ СП «Агроекс» у розумінні Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, тобто витратами, які ТОВ СП «Агроекс» понесло у зв'язку з поставкою на користь ТОВ «Агро ХХІ» продукції неналежної якості.
При цьому суд відзначає, що вказані збитки виникли внаслідок порушення ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» свого зобов'язання щодо поставки насіння належної якості.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Із матеріалів справи вбачається, що неналежна якість насіння, поставленого ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», підтверджується, зокрема, висновком експертного дослідження за результатами проведення біологічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №10126/11528/13-34 від 19.12.2013 р., висновком про результати науково-технічної експертизи гібриду кукурудзи Делітоп (назва згідно первинних документів ТОВ «АГРО ХХІ»), затвердженого 18.09.2013 р. Українським інститутом експертизи сортів рослин, а також листом Українського інституту експертизи сортів рослин від 27.11.2013 р. №15-5-21-1/4584.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» виникло зобов'язання перед ТОВ «СП Агроекс» щодо відшкодування завданих збитків у розмірі 2 023 370,00 грн.
За змістом статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суд відзначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності випадків недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачених приписами статті 602 Цивільного кодексу України.
Твердження позивача про те, що не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог у випадку наявності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо, не приймається судом до уваги, оскільки приписами чинного законодавства України (зокрема, статтями 203 Господарського кодексу України та 601 Цивільного кодексу України) не передбачено такої обов'язкової умови для зарахування зустрічних однорідних вимог як відсутність спору між сторонами.
Більш того, навіть у випадку існування спору між сторонами стосовно характеру зобов'язання або його змісту, але за наявності умов, встановлених приписами ст. 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, встановлених ст. 602 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних однорідних вимог є можливим.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2008 р. у справі №37/144 та від 09.12.2008 р. у справі №37/638.
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання недійсним правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог від 24.03.2014 р., з огляду на наявність умов, встановлених ст. 601 Цивільного кодексу України, та відсутність обставин, встановлених ст. 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.05.2014 р.
Суддя В.П. Босий