17 квітня 2014 року Справа № 876/15527/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.
з участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.
представника відповідача: Ляховича Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного видавничого підприємства «Світло й тінь» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року за позовом Приватного видавничого підприємства «Світло й тінь» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2013 року Приватне видавниче підприємство «Світло й тінь» (далі - ПВП «Світло й тінь») звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002322302 від 02.09.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11 2013 р. в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржило ПВП «Світло й тінь». Апеляційну скаргу мотивує тим, що договір оренди, згідно якого була передана земельна ділянка без визначення її меж в натурі не може виконуватись. Крім того, з переходом права власності на будівлю до нового власника перейшло право користування земельною ділянкою. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ДПІ у м. Івано-Франківську - Ляховича Д.П., який просив відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що 18.08.2011 р. ДПІ у м. Івано-Франківську було складено акт 6608/23-2/25952351 про результати позапланової виїзної перевірки Івано-Франківського представництва ПВП «Світло й тінь» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 01.08.2011 р., яким встановлено порушення вимог ст.ст.2, 14 Закону України «Про плату за землю», пп. 4.1.1, п.«а» пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.286.2 ст.286 та пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
За результатами розгляду вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Івано-Франківську було прийняте податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) № 0002322302 від 02.09.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 4829 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3455 грн. та 1374 грн. штрафних санкцій.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, тому про наявність обов'язку сплачувати орендну плату за землю повинен свідчити не факт продажу позивачем нежитлових приміщень, а факт розірвання ним договору оренди землі укладеного з Івано-Франківською міською радою.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного ППР виходячи з наступного.
Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України до особи, яка набула право власності на житловий будинок переходить право користування земельною ділянкою на якій він розміщений та яка необхідна для його обслуговування.
Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу (далі - ЗК) України передбачено, що якщо житловий будинок розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на нього до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, на тих самих умовах і втому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Крім цього, згідно п.«е» ст.141 ЗК України, право користування земельною ділянкою припиняється у зв'язку із набуттям іншою особою права власності на житловий будинок або споруду, які розташовані на даній земельній ділянці.
Також, відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Згідно ч.4 ст.334 ЦК України право власності на нерухоме майно, виникає з дня державної реєстрації відповідно до закону.
Аналіз наведених вище нормативних положень свідчить про те, що право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.
На момент виникнення спірних правовідносин розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначалися Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2011 р. у зв'язку з прийняттям ПК України).
Використання землі в Україні згідно ст.2 цього Закону є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст.14 цього Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до п. 286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно п.п.288.1, 288.2, 288.4 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
В п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011 р., було зазначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Однак, згідно п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПВП «Світло й Тінь» та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було укладено Договір оренди землі № 324 від 17.05.2005 р., предметом якого була передача в оплатне користування без встановлення меж на місцевості земельної ділянки площею 0,0031 га за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 1.
06.10.2008 р. між ПВП «Світло й Тінь» та ТзОВ «Акура» було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 63,6 кв.м, що знаходиться за адресою : вул. Академіка Гнатюка, 1 у м. Івано-Франківську.
З відповіді Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» № 186/01-21 від 26.03.2014 р., наданої на вимогу суду апеляційної інстанції вбачається, що ТзОВ «Акура» зареєструвало право власності на вказане приміщення за результатами звернення 05.11.2008 р., тому у відповідності до положень ч.4 ст.334 ЦК України набуло право власності на нього.
У п.5.3 Договору оренди земельної ділянки сторони домовилися про те, що у разі переходу права власності на земельну ділянку, вказану в п.1.1 цього Договору, до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника.
Враховуючи вище наведене, до ТзОВ «Акура» з моменту переходу права власності на приміщення перейшло й право користування земельною ділянкою за вказаною адресою на умовах, на яких вона належала попередньому власнику нерухомості, а договір оренди .
Враховуючи вищевказані обґрунтування, ПВП «Світло й Тінь» з моменту продажу нерухомості не є користувачем земельною ділянкою, оскільки таким користувачем може бути виключно власник будівлі, що розміщена на земельній ділянці, який набув таке право у встановленому законом порядку.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. А тому у ПВП «Світло й Тінь» відсутній обов'язок сплачувати плату за землю, в даному випадку у формі орендної плати.
Оцінюючи в сукупності наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ППР № 0002322302 від 02.09.2013 р. винесене з порушенням вимог чинного законодавства.
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного видавничого підприємства «Світло й тінь» задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі № 813/7146/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов Приватного видавничого підприємства «Світло й тінь».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002322302 від 02.09.2011 р. державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : В.М.Багрій
Д.М.Старунський
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.04.2014 р.