Справа № 640/14923/13-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11КП/790/433/14 Доповідач апеляц.інстанції ОСОБА_2
Категорія: ст. 186ч.2 КК України
8 травня 2014 року Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 640/14923/13-к по обвинуваченню ОСОБА_8 за ст.186 ч.2 КК України
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2014 року,-
Вироком Київського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2014 року відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Тологинського району Республіки Білорусії, без громадянства, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
-07.07.2006 р. за ст.ст. 186 ч. 2, 186 ч. 3, 185 ч. 2 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
-19.01.2011р. за ст.ст. 186 ч. 2 та 185 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 8 місяців 15 днів згідно постанови суду від 06.07.2012 р.,
останнього визнано винним і засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 4років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання з 28.07.2013р. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою в Харківському СІЗО. Вирішено долю речових доказів.
З цим рішенням не погодивсь обвинувачений, який подав апеляційну скаргу і просить вирок змінити, застосувати вимоги ст.ст.69 та 75 КК України, звільнивши його від покарання.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 визнано винним в тому, що 11.04.2013 року близько 23.00 год. за попередньою змовою з іншою особою, переслідуючи загальний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом грабежу, перебуваючи на території зупинки громадського транспорту - тролейбуса маршруту № 24 при виході зі станції метро «Академіка Барабашова» в м. Харкові, з надуманого приводу зупинили раніше незнайомого їм ОСОБА_9 і, усвідомлюючи свою чисельну та фізичну перевагу, застосовуючи фізичну силу, завдали ОСОБА_9 більше семи ударів кулаками в область голови, в результаті чого спричинили йому тілесні ушкодження: синець в правій підглазничній області, садна на лівій вушній раковині, крововилив в білкову оболонку ока, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Після того, як побиття ОСОБА_9 було припинено і таким чином було зламано у нього волю до опору, ОСОБА_8 та його співучасник, застосовуючи фізичну силу, відвели постраждалого до кафе «Рюмочна», розташованого поблизу виходу зі станції «Академіка Барабашова» у м. Харкові, де відкрито викрали майно ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон «Нокіа 112», в якому знаходилася сім-картка оператора «МТС», та гроші в сумі 40 грн. Після цього, ОСОБА_8 та його співучасник, з місця злочину зникли, звернувши викрадене на свою користь і розпорядилися ним на свій розсуд.
Суд першої інстанції повною мірою дослідив обставини правопорушення, правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, дані про особу обвинуваченого, а також стан його здоров'я, щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди, тобто ті обставини, на неврахування яких посилався апелянт, і дійшов правильного висновку щодо неможливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Покарання обвинуваченому призначено справедливе, достатнє для його виправлення й недопущення нових злочинів. Підстав для застосування вимог ст.ст.69 та 75 КК України, з урахуванням особи обвинуваченого, не вбачається.
Керуючись ст. ст.370-372, 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2014 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення ухвали, а засудженим - в той самий строк з моменту отримання її копії.
Головуючий
Судді: