Провадження №11-кп/790/503/14 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Справа № 646/9888/13-к
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України
7 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220060002647 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2014 року стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , обвинувачених за ч. 3 ст. 185 КК України,-
Зазначеним вироком:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові, проживає: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, зокрема, останній раз 30.05.2013 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком суду від 30.05.2013 року і призначено ОСОБА_7 остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі;
ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові, проживає: АДРЕСА_1 , неодноразово судима, зокрема, останній раз 30.05.2013 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України її було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком суду від 30.05.2013 року і призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинувачених залишений у вигляді тримання під вартою.
Вироком суду ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнані винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.
Так, 25 березня 2013 року близько 17.00 години ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи обоє в стані алкогольного сп'яніння, шляхом пошкодження вікна проникли в будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_9 , звідки викрали його майно: два фотоапарата «Зеніт 11», підзорну трубу, дві чавунні пательні, чавунний котел та механічний чавунний соковідтискач, згідно висновку товарознавчої експертизи № 150 загальною вартістю 1366 грн.
Крім того, 10 квітня 2013 року близько 17.00 годині ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , перебуваючи обоє у стані алкогольного сп'яніння, шляхом пошкодження дверного замка проникли в будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_9 , звідки викрали майно: пральну машину «Волна», газову піч ТМ «Електро» 4-комфорну з духовою шафою, дві алюмінієвих каструлі та механічну алюмінієву кавоварку, згідно висновку товарознавчої експертизи № 150 загальною вартість 1031 грн.
В апеляційних скаргах:
обвинувачений ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку із направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, вказуючи на допущену неповноту дослідження доказів і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки вони не були з'ясовані в повній мірі та не взяті до уваги його показання щодо непричетності до злочину;
обвинувачена ОСОБА_8 в додаткових доводах також вважає незаконним вирок, посилаючись на неповноту судового розгляду, не з'ясування всіх обставин кримінальної справи і неприйняття судом доказів її невинуватості, зокрема, зазначає про те, що потерпілий ОСОБА_9 не підтвердив вчинення нею і ОСОБА_10 крадіжки майна з його будинку, свідок ОСОБА_11 дав неправдиві показання щодо здачі ними на металобрухт викрадених предметів, також слідчий експеримент по відтворенню події проводився за відсутності понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які не були допитані в судовому засіданні, тому просить скасувати судове рішення і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали подані ними апеляційні скарги та вважали кримінальне провадження стосовно них сфальсифікованим, думку прокурора щодо необґрунтованості скарг обвинувачених та законності вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального і судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційних скарг обвинувачених щодо неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, ґрунтується на всебічно і повно досліджених у судовому засіданні всіх обставин кримінального провадження і доказах, зібраних і оцінених в сукупності і взаємозв'язку згідно вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_9 , який стверджував, що 25 березня і 10 квітня 2013 р. в його будинку були пошкоджені вікна і двері та викрадено перелічене майно і платівки із записом пісень ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_7 , якого знає з часу навчання в школі, разом з ОСОБА_8 в березні 2013 р. принесли йому каструлі і фотоапарат, а в квітні того ж року - соковижималку, пательню і газову піч, які, з їх слів, належали їм, тому він придбав у них ці предмети домашнього вжитку за 100 грн.
Незважаючи на заперечення у апеляційні скарзі ОСОБА_8 щодо неправдивості цих свідчень, вони спростовуються дослідженими судом документами. Так, згідно даних протоколу огляду домоволодіння убачається, що у ОСОБА_11 були вилучені речі, придбані ним у Александрова і Макаєвої, які раніше вони викрали у ОСОБА_9 .
Крім того, свідок ОСОБА_15 показав, що приблизно в березні-квітні 2013 р. ОСОБА_8 принесла йому кейс, щоб допоміг його відкрити, в якому знаходились платівки із зображенням і записами пісень ОСОБА_14 , після чого вона їх забрала.
Також суд дослідив документи - протоколи проведення слідчих дій, зокрема, слідчого експерименту з участю ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , в яких зазначено про те, що обвинувачені визнали свою вину і на місці скоєння злочину показали щодо обставин вчинення ними двох крадіжок майна з проникненням у будинок ОСОБА_9 .
Колегія суддів не може погодитися з необгрунтованими доводами скарги ОСОБА_8 щодо проведення вказаної процесуальної дії за відсутності понятих, оскільки суд перевірив аналогічні твердження обвинувачених і безпосередньо допитав в якості свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які підтвердили обставини проведення слідчого експерименту за їх участі як понятих, під час якого ОСОБА_10 і Макаєва давали добровільно показання про спосіб вчинених ними особисто крадіжок майна з проникненням у будинок потерпілого.
Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_7 у співучасті з ОСОБА_8 вчинили інкриміновані злочини, а також спростовують викладені у апеляційних скаргах доводи про незаконність їх засудження. Критичну оцінку окремих доказів та показань обвинувачених суд належним чином мотивував.
Тому доводи скарг обвинувачених про фальсифікацію матеріалів провадження, неправдивість показань свідків і суперечності показань потерпілого є безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд припустився помилки при призначенні обвинуваченим покарання згідно ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Із матеріалів справи вбачається, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2013 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були засуджені за ч. 2 ст. 185 КК України відповідно до чотирьох років та трьох років шести місяців позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України їх звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (із наступними змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробовуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Виходячи із наведеного, оскільки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 судом першої інстанції визнані винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, за якою їм призначено покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально, застосування на підставі ч. 1 ст. 71 КК України принципів часткового складання зазначеного покарання і покарання, призначеного за попереднім вироком від 30 травня 2013 року є неприпустимим і неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
У зв'язку допущеним порушенням норм кримінального закону істотно погіршено становище обвинувачених, тому відповідно до ч. 2 ст. 404 і ст. 413 КПРК України рішення суду в частині призначення їм покарання за сукупністю вироків підлягає виключення із оскаржуваного вироку, в якому необхідно внести також зміну в частині того, що вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2013 року стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , засуджених за ч. 2 ст. 185 КК України, підлягає виконанню самостійно.
Керуючись статтями 404, 405, 408, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 задовольнити частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2014 року стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 змінити: виключити рішення суду про призначення їм покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України.
Вважати ОСОБА_7 і ОСОБА_8 засудженими за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки кожний.
В іншій частині цей вирок залишити без змін.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2013 року, яким ОСОБА_7 і ОСОБА_8 засуджені за ч. 2 ст. 185 КК України відповідно до чотирьох років та трьох років шести місяців позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, виконувати самостійно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими - в той самий строк з дня вручення копії ухвали апеляційного суду.
Судді
_ _______ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4