Провадження: 22-ц/790/509/14 Справа: № 2018/18085/2012 Категорія: «договірні правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Губська Я.В. Доповідач: Піддубний Р.М.
09 квітня 2014 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів: Малінської С.М., Даниленка В.М.,
при секретарі: Щегельському Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, мотивуючи який зазначило, що 19 квітня 2006 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HAG9U12180003, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 65 400 грн. та зобов'язався повернути вказану суму у строк до 18 квітня 2013 року, а також сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, а також комісію за обслуговування кредиту в строки та в порядку, встановлених договором. Посилаючись на те, що відповідач взятих на себе за вищевказаним кредитним договором зобов'язань належним чином не виконав, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 139 176 грн. 66 коп., яка станом на 18 липня 2012 року складається з: 31 638 грн. 02 коп. заборгованості за кредитом, 40 144 грн. 94 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 5232 грн. заборгованості за комісією, 62 161 грн. 70 коп. нарахованої пені за порушення виконання зобов'язань.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки в ньому не відображена сума, отримана банком від реалізації переданого йому ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором заставного майна - автомобіля, у порушення умов договору підвищення банком з 01 лютого 2009 року процентної ставки за кредитом з 15% до 26,4% здійснено без згоди позичальника, крім того, банком не зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитом сплачені відповідачем 14 001 грн., а тому відсутні підстави для задоволення заявленого ПАТ «ПриватБанк» позову.
Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 19 квітня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HAG9U12180003, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 65 400 грн. та зобов'язався повернути вказану суму у строк до 18 квітня 2013 року, а також сплачувати відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 15% річних на суму залишку заборгованості щомісяця, а також комісію за обслуговування кредиту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом або договором наслідки.
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24 лютого 2014 року представником ПАТ «ПриватБанк» надано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 квітня 2006 року, відповідно до якого станом на 20 липня 2012 року розмір заборгованість відповідача становить 30 907 грн. 98 коп. та складається з: 11 358 грн. 87 коп. заборгованості за кредитом, 9 186 грн. 34 коп. заборгованості за процентами, 5 362 грн. 80 коп. заборгованості за комісією та 4 999 грн. 37 коп. пені за порушення виконання зобов'язань за договором.
Вказаний розрахунок в частині визначення розміру заборгованості за кредитом, процентами та пені є обґрунтованим, оскільки в цій частині він здійснений з урахуванням сплачених відповідачем 25 січня 2008 року в рахунок погашення заборгованості 14 001 грн., з урахуванням 52 282 грн., отриманих банком від реалізації переданого відповідачем за довіреністю предмету застави - автомобіля «Шевроле Авео», а також сплачених банком на підставі п. 2.1.3 кредитного договору замість ОСОБА_1 страхових платежів в сумі 10 071 грн. 60 коп. за договорами особистого страхування та страхування наземного транспорту та з урахуванням передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 259 ЦК України спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені.
Із вищевказаного розрахунку також вбачається, що на підставі п. 2.3.1 договору кредиту з 01 лютого 2009 року позивачем було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом з 15% до 26,4% річних.
Пунктом. 2.3.1 укладеного між сторонами по справі кредитного договору передбачено, що банк має право за умови настання певних обставин збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до введення її в дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
9 січня 2009 року набрав чинності «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року № 661-VI (ОСОБА_3 № 661-VІ), яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
ОСОБА_3 не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.
У справі, яка переглядається, рішення банку про збільшення процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VI.
Разом з тим, п. 2.3.1 кредитного договору передбачено, що збільшення процентної ставки у вищевказаному порядку можливо за згодою позичальника.
Будь-яких доказів на підтвердження факту отримання позичальником ОСОБА_2 письмового повідомлення банку про збільшення розміру процентної ставки, а також висловлення відповідачем в будь-який спосіб згоди на підвищення процентної ставки за користування кредитом, представником ПАТ «ПриватБанк» не надано і матеріали справи не містять.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню виходячи із розміру процентної ставки, яка була передбачена договором, зокрема, 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, виходячи з наступних розрахунків: за період з 01.02.2009 року по 19.02.2009 року - 44 853 грн. 28 коп.*16 днів*15% = 299 грн. 02 коп.; з 20.02.2009 року по 16.04.2009 року - 8 742 грн. 87 коп.*42 дні*15% = 153 грн.; з 17.04.2009 року по 15.04.2010 року - 9 396 грн.87 коп.*365 днів*15% = 1 429 грн. 11 коп.; з 16.04.2010 року по 17.04.2011 року - 10 050 грн. 87 коп.*367 днів*15% = 1 536 грн. 95 коп.; з 18.04.2011 року по 17.04.2012 року - 10 704 грн.87 коп.*365 днів*15% = 1 628 грн. 03 коп.; з 18.04.2012 року по 20.07. 20102 року -11 358 грн. 87 коп.*115 днів*15% = 544 грн. 28 коп., а всього 5 590 грн. 39 коп.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь ПАТ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сплачений позивачем (апелянтом) судовий збір у розмірі 409 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAG9АU12180003 від 19 квітня 2006 року в сумі 27 311 (двадцять сім тисяч триста одинадцять) гривень 43 коп., яка складається з: 11 358 грн. 87 коп. заборгованості за кредитом, 5 590 грн. 39 коп. заборгованості за процентами, 5 362 грн. 80 коп. заборгованості за комісією та 4 999 грн. 37 коп. пені за порушення виконання зобов'язань за договором, а також судовий збір у розмірі 409 грн. 20 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді