Справа № 595/2193/13-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/60/14 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.125 КК України
13 травня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7
захисника - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_9 на вирок Бучацького районного суду від 18 грудня 2013 року, яким -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , громадянка України, з середньою-спеціальною освітою, одружена, офіційно не працює, раніше не судима, -
засуджена за ч.1 ст.125 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_9 та постановлено стягнути з ОСОБА_7 в її користь моральну шкоду в розмірі 300 грн.
За вироком суду ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за кримінальне правопорушення, яке нею вчинене за наступних обставинах.
16 вересня 2013 року близько 12 год. в приміщенні кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, яке знаходиться в м.Бучач по вул. Галицькій, 56, обвинувачена ОСОБА_7 через особисті неприязні відносини розпочала словесний конфлікт з ОСОБА_9 , під час якого умисно нанесла їй один удар долонею правої руки в обличчя, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, що згідно висновку експерта № 380 від 20.09.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить вирок скасувати через м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання та невірне вирішення цивільного позову і судових витрат. Покликається на те, що суд при обранні міри покарання ОСОБА_7 безпідставно врахував її щире каяття, яка насправді за весь період досудового розслідування та судового розгляду не попросила в неї вибачення, а навпаки, погрожувала їй фізичною розправою, обзивала нецензурними словами.
Крім того, не погоджується з рішенням суду щодо часткового задоволення її цивільного позову, оскільки ОСОБА_7 , вдаривши її рукою по обличчю, пошкодила їй зубний протез, вартість якого на даний час становить 6 000 грн. Також, судом безпідставно відмовлено у стягненні з обвинуваченої витрат на правову допомогу в розмірі 1 500 грн., відповідно до ст.124 КПК України. Сума в розмірі 300 грн., яка стягнута з обвинуваченої в якості моральної шкоди, є явно заниженою.
Тому просить винести вирок та задовольнити в повному обсязі її цивільний позов, стягнувши в її користь 7 500 грн. матеріальної та 2 000 грн. моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які в судових дебатах просили апеляційну скаргу потерпілої залишити без задоволення, а вирок без зміни, думку прокурора в судових дебатах, який просив вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, прохання обвинуваченої в останньому слові щодо залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_9 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за яке її засуджено та кваліфікація її дій за ч.1 ст.125 КК України, ґрунтується на доказах зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні, які наведено у вироку та в апеляційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення, яке б сприяло запобіганню вчиненню нею нових злочинів.
Суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особу винної.
Як вбачається з вироку, суд призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, врахував, що вона вперше вчинила кримінальне правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, а також пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття.
Саме з врахуванням всіх вищенаведених обставин, суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України в виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., тобто штраф судом визначений в максимальному розмірі, передбаченому санкцією вказаної статті.
Дане покарання колегія суддів вважає, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховування обвинуваченої ОСОБА_7 і попередження вчинення нею нових злочинів, підстав для зміни призначеного покарання, як про це порушується питання в апеляційній скарзі потерпілої колегія суддів вбачає.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено потерпілій ОСОБА_9 у стягнення в її користь 1 500 грн. понесених нею витрат на правову допомогу.
Положеннями ст. 118 КПК України передбачено, що витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
При цьому, стягуючи з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правову допомогу у зв'язку з оплатою допомоги адвоката, суд має керуватися положеннями ч.2 ст.84 ЦПК України та Закону України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах”.
Згідно з ст.1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
В матеріалах кримінального провадження наявна квитанція про сплату потерпілою ОСОБА_9 1 500 грн. за надання їй правової допомоги в кримінальному провадженні адвокатом ОСОБА_10 , який брав участь у судових засіданнях.
Розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік становить 1 147 грн., отже, розмір витрат не може перевищувати 458 грн. 80 коп. за годину (1147 / 100 х 40 = 458,80).
А тому сума, заявлена потерпілою для стягнення витрат на правову допомогу, є розумною та справедливою і підлягає стягненню з обвинуваченої.
Доводи потерпілої про те, що судом безпідставно не стягнуто в її користь 6 000 грн. для виготовлення нового зубного протезу є безпідставні, оскільки як вірно вказано у вироку втрата зубів потерпілою не зумовлена вчиненим злочином, а також колегія суддів не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між даним кримінальним правопорушенням та протезуванням зубів потерпілою.
Разом з тим колегія суддів вважає, що стягнення судом першої інстанції в користь потерпілої 300 грн. в якості моральної шкоди є недостатнім і його слід збільшити до 1 000 грн.
У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції, на думку колегії суддів, в достатній мірі не врахував фізичного болю потерпілої, її сильних душевних хвилювань, приниження її жіночої гідності, моральних страждань з приводу отриманих тілесних ушкоджень, зокрема: потерпіла отримала тілесні ушкодження в громадському місці, на своєму робочому місці.
Виходячи з положень ст.408 КПК України, апеляційний суд вправі внести у вирок зміни, що стосується відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, при цьому і збільшити розмір стягнення, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Бучацького районного суду від 18 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_7 в частині цивільного позову змінити.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь потерпілої ОСОБА_11 витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн. та 1 000 грн. моральної шкоди, а всього 2 500 грн.
В решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2