Справа № 1/463/12/13 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/120/14 Доповідач: ОСОБА_2
13 травня 2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представників потерпілого - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги засудженого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_13 , засудженого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_15 , представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , та прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 18 листопада 2013 року відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 ,
цим вироком ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, не судимого, не військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження, приватного підприємця, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 ,
засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
визнано не винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.2, 4 ст.27, ч.4 ст.189 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдано;
визнано не винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27 ч.3 ст.364 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину та виправдано.
Строк відбування покарання ОСОБА_14 рахується з часу затримання 21 травня 2010 року.
Запобіжний захід ОСОБА_14 утримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_14 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення експертиз в розмірі чотири тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок, а також в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області за проведення експертиз в розмірі однієї тисячі двісті тридцять вісім гривень 40 копійок.
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, не судимого, військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні дітей НОМЕР_1 , 2006 років народження, працюючого спеціалістом першої категорії відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України у Львівській області, зареєстрованого у АДРЕСА_3 , проживаючого у АДРЕСА_4 ,
засуджено за ч.4 ст.190 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ч.3 ст.364 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки з конфіскацією майна.
У відповідності до ст.54 КК України ОСОБА_15 позбавлено спеціального звання - майор.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_15 покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки та з конфіскацією майна. У відповідності до ст. 54 КК України ОСОБА_15 позбавлено спеціального звання - майор.
ОСОБА_15 визнано не винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдано.
Запобіжний захід ОСОБА_15 змінено з застави на взяття під варту.
Строк відбуття покарання ОСОБА_15 рахується з моменту взяття його під варту із зали суду - 18 листопада 2013 року.
Стягнуто з ОСОБА_15 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення експертиз в розмірі чотири тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок, а також в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області за проведення експертиз в розмірі однієї тисячі двісті тридцять вісім гривень 40 копійок.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, не судимого, військовозобов'язаного, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні дитину 1999 року народження, не працюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_5 ,
засуджено за ч.4 ст.190 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ч.3 ст.364 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки з конфіскацією майна.
У відповідності до ст. 54 КК України ОСОБА_13 позбавлено спеціального звання - полковник міліції.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_13 покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк три роки та з конфіскацією майна. У відповідності до ст. 54 КК України ОСОБА_13 позбавлено спеціального звання - полковник міліції.
ОСОБА_13 визнано не винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдано.
Строк відбуття покарання ОСОБА_13 рахується з часу затримання 21 травня 2010 року.
Запобіжний захід ОСОБА_13 утримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_13 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення експертиз в розмірі чотири тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок, а також в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області за проведення експертиз в розмірі однієї тисячі двісті тридцять вісім гривень 40 копійок.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_7 та стягнуто з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 в користь ОСОБА_7 по дві тисячі гривень з кожного.
Цивільний позов ОСОБА_16 - залишено без розгляду.
Вирішено питання про речові докази у кримінальній справі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_14 і спеціаліст 1 категорії відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_15 , діючи за попередньою змовою, та начальник сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них УКР ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_13 , останні двоє є працівниками правоохоронних органів, тобто службовими особами, які виконують організаційно-розпорядчі повноваження, вирішили шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7 заволодіти його грошовими коштами в особливо великому розмірі за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом, нібито, крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 тонн з території складських приміщень, розташованих у м. Львові на вул. Шевченка, 313, а підсудні ОСОБА_14 і ОСОБА_15 додатково - за фактом, нібито, давання ОСОБА_7 хабарів співробітникам Львівської митниці за перетинання митного кордону України товарів без належних документів.
З цією метою, 14 травня 2010 року, близько 3:00 години, перебуваючи поблизу магазину «Метро», розташованого у м. Львові на вул. Городоцькій, ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області 20 квітня 2010 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_14 від 11 квітня 2010 про крадіжку полівінілхлориду, повідомили ОСОБА_7 про необхідність передачі їм грошових коштів в сумі 35 000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом вказаної крадіжки, однак, ОСОБА_7 відмовився виконувати їх вимоги.
В подальшому, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , 19 травня 2010 року в приміщенні кафе «Тиса», що у м. Львові, в період часу приблизно з 14:00 години до 16 години 30 хвилин, 20 травня 2010 року в приміщенні кафе «Перлина парку» в період час приблизно з 12 години 15 хвилин до 13 години 30 хвилин та в кафе «Золотий Вепр» в період часу приблизно з 18:00 години до 19:00 години, які розташовані у м. Львові, продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою створення у нього та його знайомого адвоката ОСОБА_17 уявлення щодо можливості вирішення ними питання про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки, шляхом впливу на службових осіб Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, та за фактом давання хабара, шляхом впливу на службових осіб ГУ МВС України у Львівській області, неодноразово висловлювали останньому пропозиції про необхідність передачі вказаної суми грошей за не притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за фактом, начебто, крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 тонн, за позитивне вирішення питання в межах оперативно-розшукової справи, заведеної, нібито, за фактом незаконного ввезення ОСОБА_7 товарів на митну територію України. В підтвердження своїх намірів, ОСОБА_15 надав ОСОБА_17 оригінали пояснень працівників Львівської митниці, які, начебто, отримували від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 200 та 400 доларів США в якості хабара за перетинання митного кордону України товарів без належних документів.
21 травня 2010 року ОСОБА_7 і ОСОБА_17 , будучи помилково впевненими в удаваних ОСОБА_15 та ОСОБА_13 можливостях вирішити питання щодо не порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , близько 16:00 години, хибно вважаючи, що ОСОБА_15 та ОСОБА_13 можуть вплинути на результат прийнятого працівниками Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та ГУ МВС України у Львівській області рішення за фактом, начебто, крадіжки та контрабанди товарів, прибули до службового кабінету начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, де ОСОБА_7 отримав оригінали розписок щодо передачі прав розпорядження на вищевказаний полівінілхлорид на користь ОСОБА_14 та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 квітня 2010 року за заявою останнього від 11 квітня 2010 року.
В свою чергу ОСОБА_17 передав ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 33 850 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 21 травня 2010 року складало 268 284,9 гривень, за вирішення питання щодо не порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за фактом контрабанди товарів і крадіжки зазначеного вище полівінілхлориду.
Цього ж дня, близько 17:00 години, ОСОБА_15 і ОСОБА_14 були затримані в службовому кабінеті начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області працівниками 14-го ВВБ СВБ МВС України, а грошові кошти в сумі 33 850 доларів США вилучені.
Крім цього, ОСОБА_15 , працюючи на підставі наказу начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області № 127-ос від 11 квітня 2008 року на посаді спеціаліста 1 категорії відділу охорони державної таємниці Управління служби безпеки у Львівській області, згідно витягу з функціональних обов'язків, має наступні права та обов'язки, а саме: проводити спеціальні експертизи, офіційні перевірки стану охорони державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, національних військових формуваннях, установах, організаціях та підприємствах області; відповідати за якісне проведення перевірок і їх документальне оформлення відповідно до вимог законодавчих і нормативних документів у сфері охорони державної таємниці; здійснювати в установленому порядку заходи щодо попередження та припинення порушень законодавства про державну таємницю та конфіденційну інформацію, що є власністю держави; оформляти за заявками організацій дозволи на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею; готувати пропозиції щодо погодження заходів із утворення, реорганізації та ліквідації РСО організацій і установ, призначення осіб на посади заступників керівників з питань режиму, начальників РСО, їх заступників, керівників секретних архівів; відповідати за досягнення результатів в роботі, визначених наказними вимогами СБУ, на закріпленій ділянці роботи, тобто, виконує організаційно-розпорядчі повноваження, а тому є службовою особою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу безпеки України», Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про службу безпеки України», на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Проте, ОСОБА_15 , зловживаючи службовим становищем спеціаліста 1 категорії відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України у Львівській області, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересів служби, за попередньою змовою з ОСОБА_14 , вирішили шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7 заволодіти його грошовими коштами в особливо великому розмірі за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом, нібито, крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 тонн з території складських приміщень, розташованих у АДРЕСА_6 , та за фактом, нібито, давання ОСОБА_7 хабарів співробітникам Львівської митниці за перетинання митного кордону України товарів без належних документів.
З цією метою, 14 травня 2010 року, близько 3:00 години, перебуваючи поблизу магазину «Метро», розташованого у м. Львові на вул. Городоцькій, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що Шевченківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області 20 квітня 2010 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_14 від 11 квітня 2010 про крадіжку полівінілхлориду, повідомили ОСОБА_7 про необхідність передачі їм грошових коштів в сумі 35 000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом вказаної крадіжки, однак, ОСОБА_7 відмовився виконувати їх вимоги.
В подальшому, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , 19 травня 2010 року в приміщенні кафе «Тиса», що у м. Львові, в період часу приблизно з 14:00 години до 16 години 30 хвилин, 20 травня 2010 року в приміщенні кафе «Перлина парку» в період час приблизно з 12 години 15 хвилин до 13 години 30 хвилин та в кафе «Золотий Вепр» в період часу приблизно з 18:00 години до 19:00 години, які розташовані у м. Львові, продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою створення у нього та його знайомого адвоката ОСОБА_17 уявлення щодо можливості вирішення ними питання про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки, шляхом впливу на службових осіб Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, та за фактом давання хабара, шляхом впливу на службових осіб ГУ МВС України у Львівській області, повторно неодноразово висловлювали останньому пропозиції про необхідність передачі вказаної суми грошей за не притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за фактом, начебто, крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 тонн, за позитивне вирішення питання в межах оперативно-розшукової справи, заведеної, нібито, за фактом незаконного ввезення ОСОБА_7 товарів на митну територію України. В підтвердження своїх намірів, ОСОБА_15 надав ОСОБА_17 оригінали пояснень працівників Львівської митниці, які, начебто, отримували від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 200 та 400 доларів США в якості хабара за перетинання митного кордону України товарів без належних документів.
21 травня 2010 року ОСОБА_7 і ОСОБА_17 , будучи помилково впевненими в удаваних ОСОБА_15 і ОСОБА_13 можливостях вирішити питання щодо не порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 , близько 16:00 години, хибно вважаючи, що останні можуть вплинути на результат прийнятого працівниками Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та ГУ МВС України у Львівській області рішення за фактом, начебто, крадіжки та контрабанди товарів, прибули до службового кабінету начальника Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, де ОСОБА_7 отримав оригінали розписок щодо передачі прав розпорядження на вищевказаний полівінілхлорид на користь ОСОБА_14 та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 квітня 2010 року за заявою останнього від 11 квітня 2010 року.
В свою чергу ОСОБА_17 передав ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 33 850 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 21 травня 2010 року складала 268 284,9 гривень, за вирішення питання щодо не порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за фактом контрабанди товарів і крадіжки зазначеного вище полівінілхлориду.
Такими діями ОСОБА_15 заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам, яка полягає у підриві авторитету та престижу Управління Служби безпеки України у Львівській області та Служби безпеки України в цілому, у вигляді створення у громадськості негативної уяви щодо службових осіб Управління служби безпеки України у Львівській області, їх корумпованості та некомпетентності, недотримання ними у своїй службовій діяльності та нехтування нормами чинного законодавства, та спричинив тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні ОСОБА_7 матеріальних збитків у вищевказаній сумі, що більш ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Крім цього, ОСОБА_13 , працюючи на підставі наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області від 5 січня 2008 року на посаді начальника сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них управління карного розшуку Головного управління МВС України у Львівській області, згідно витягу з функціональних обов'язків, мав наступні права та обов'язки, а саме: здійснювати керівництво сектором, нести персональну відповідальність за станом його оперативно-службової діяльності, підбір, розстановку особового складу, дотримання законності, дисципліни, режиму секретності в роботі; визначати функціональні обов'язки працівників сектору; у межах своєї компетенції вносити пропозиції керівництву УКР щодо висунення на посади, переміщення, звільнення, службові відрядження, навчання працівників, надання відпусток, заохочення та накладення дисциплінарних стягнень на підлеглих; забезпечувати контроль та виконання рішень колегії МВС України, ГУ МВС України у Львівській області, оперативних нарад, програм, комплексних планів, цільових операцій та інших заходів по лінії роботи; виходити з пропозиціями і організовувати проведення оперативно-профілактичних відпрацювань і цільових операцій по лінії роботи; приймати особисту участь при проведенні найбільш складних заходів по попередженню та розкриттю злочинів по лінії роботи; забезпечувати якісне придбання підлеглими джерел оперативної інформації, постійність зустрічей з ними, ведення роботи у відповідності до вимог наказів МВС України, а також за ведення і реалізацію розробок; проводити роботу з джерелами оперативної інформації, заводити і реалізовувати справи оперативного обліку; контролювати і організовувати роботу по розкриттю найбільш резонансних злочинів, тобто, виконує організаційно-розпорядчі повноваження, а тому є службовою особою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Проте, ОСОБА_13 , зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, використав своє службове становище всупереч інтересам служби 14 травня 2010 року близько 3:00 години, перебуваючи поблизу магазину «Метро», розташованого у м. Львові на вул. Городоцькій, в м. Львові повідомив ОСОБА_7 про необхідність передачі грошових коштів в сумі 35 000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за фактом крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 тонн, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам, яка полягає у підриві авторитету та престижу ГУ МВС України у Львівській області та МВС України в цілому, у вигляді створення у громадськості негативної уяви щодо службових осіб ГУ МВС України у Львівській області, їх корумпованості та некомпетентності, недотримання ними у своїй службовій діяльності та нехтування нормами чинного законодавства та спричинив тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні ОСОБА_7 матеріальних збитків у вищевказаній сумі, що більш ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Вказаний вирок суду в апеляційному порядку оскаржили засуджений ОСОБА_13 , захисник ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_13 , захисник ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_13 , засуджений ОСОБА_14 , захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_15 , представник потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , та прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_13 просить вирок суду відносно нього скасувати, а кримінальну справу в цій частині закрити за недоведеністю у вчиненні інкримінованих злочинів. Засуджений ОСОБА_13 вважає незаконним засудження його за ч.4 ст.190, ч.3 ст.364 КК України, оскільки під час досудового слідства та судового розгляду було допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, у вироку викладені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неповнота та однобічність судового слідства, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Зокрема засуджений ОСОБА_13 зазначає, що не був присутній під час вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_7 , жодних вимог про передачу грошових коштів ним не висловлювалось, і йому не відомо хто був із ОСОБА_7 14.05.2010 року біля 03 год. поблизу магазину «Метро» у м.Львові. Крім цього, засуджений ОСОБА_13 зазначає, що потерпілий ОСОБА_7 неодноразово змінював свої покази, а тому неможливо встановити істину у справі, все обвинувачення, з яким погодився суд, побудоване на голослівних показах так званих потерпілих, а також деяких свідків, у яких були підстави оговорювати всіх засуджених по справі.
Крім цього, засуджений ОСОБА_13 зазначає, що судом при призначенні покарання не було враховано обставини, які пом'якшують покарання, зокрема: відсутність матеріальних збитків, старший вік засудженого, його позитивну характеристику, стан здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та двох батьків-пенсіонерів.
Захисник ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_13 просить вирок суду відносно ОСОБА_13 скасувати, а кримінальну справу провадженням закрити за недоведеністю участі ОСОБА_13 у вчиненні злочинів.
На підтримання своїх апеляційних вимог захисник ОСОБА_11 покликається на те, що суд невірно та без належних на те доказів кваліфікував дії ОСОБА_13 за ч.3 ст.364, ч.4 ст.190 КК України, зробив висновки, які суперечать матеріалам справи. Зокрема захисник зазначає, що ОСОБА_7 в поясненнях не згадує про телефонну розмову з ОСОБА_13 і вимоги ОСОБА_13 про отримання коштів чи заволодіння вантажем, ОСОБА_7 згадує лише, що ОСОБА_14 через ОСОБА_18 вимагав в нього грошові кошти та ОСОБА_18 не був знайомий з ОСОБА_13 .
Крім цього, захисник ОСОБА_11 зазначає, що версія отримання грошей від ОСОБА_7 через ОСОБА_18 за не притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за фактом крадіжки майна та незаконного ввезення товару на митну територію України появилась вже 19.05.2010 року в розмовах з ОСОБА_18 , до яких Турчин не мав жодного відношення і про якого ніхто не згадував. Досудове слідство мало в розпорядження вилучені в Турчина мобільні телефони проте, не зважаючи на клопотання Турчина, умисно не встановлювали контактів Турчина з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , оскільки таких не було.
Захисник ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_13 просить вирок суду відносно ОСОБА_13 скасувати, а кримінальну справу закрити за недоведеністю у вчиненні інкримінованих злочинів. При цьому захисник ОСОБА_12 зазначає, що вирок постановлено на підставі однобічності та неповноти досудового та судового слідства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, захисник ОСОБА_12 вказує, що під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 неодноразово змінював свої покази, що було неможливим встановити істину по справі, так після написання заяви ОСОБА_14 , ОСОБА_7 будучи викликаним в Шевченківський РВ, ввів в оману працівників міліції, а також надав неправдиві свідчення про те, що йому невідомо місце знаходження товару, і що даний товар викрав сам ОСОБА_14 . Судом не надано правового значення у справі документів, а саме договору зберігання полівінілхлориду, укладеного 09.04.2010 року між ОСОБА_7 та ТзОВ «Інтерсплав» (т.2 а.с.12-13) та видаткової накладної від 09.04.2010 року (т.2 а.с.9). Зазначені документи ОСОБА_7 були долучені заяви на ім'я прокурора Шевченківського району м.Львова, в цій заяві ОСОБА_7 не зазначає про те, що в нього хтось вимагає хабар і намагається заволодіти його коштами (т.1 а.с.115).
Засуджений ОСОБА_14 просить вирок суду скасувати в частині свого засудження за ч.4 ст.190 КК України до додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, в частині повернення потерпілому ОСОБА_7 речових доказів - грошових коштів в сумі 33850 доларів США, та в частині знищення речових доказів - годинника “Quarc” та диктофона “Olimpus” WS-310M.
На підтримку своїх апеляційних вимог засуджений ОСОБА_14 зазначає, що під час судового слідства були допущені істотні порушення вимог кримінального-процесуального закону, які виключали можливість винесення обвинувального вироку у справі в частині його засудження до конфіскації майна. Судом не враховано того, що ним не було заподіяно матеріальної шкоди ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив наявність грошового боргу перед ним.
Крім цього, ОСОБА_14 зазначає, що судом не було враховано того, що він має на утриманні малолітню доньку, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, а також має незадовільний стан здоров'я.
Також ОСОБА_14 вказує, що ним 14.08.2013 року була подана заява на ім'я прокурора Львівської області про вчинення суддею ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке проявилось в тому, що він неправомірно повернув ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 33850 доларів США, які є предметом злочину та не можуть бути повернуті, а також прийняв рішення про знищення годинника «Quarc», диктофон « ОСОБА_23 , які на його думку є предметом злочину.
У доповненнях до апеляції ОСОБА_14 просить вирок скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. В мотивації зазначає, що він лише намагався знайти та повернути викрадений з його підприємства товар (ПВХ), у зв'язку з чим подав заяву про крадіжку в правоохоронні органи, і зустрічався із своїм партнером по бізнесу ОСОБА_7 та його адвокатом лише з метою повернення товару, а тому його дії носили легітимний і законний характер.
Захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_15 просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_15 скасувати, та закрити в цій частині кримінальну справу у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_15 складу злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.364 КК України.
На підтримку своїх апеляційних вимог захисник ОСОБА_10 вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_15 висловлював ОСОБА_17 пропозицію про необхідність передачі 35000 доларів США, і що ці кошти передаються за не притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за фактом крадіжки полівінілхлориду в кількості 45 т. Також жодним доказом не підтверджується, що кошти повинні бути передані за позитивне вирішення питання в межах оперативно-розшукової справи, заведеної, нібито, за фактом незаконного ввезення ОСОБА_7 товарів на митну територію України. Жодних розмов про це ОСОБА_15 не велось. Також матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_15 надавав ОСОБА_17 оригінали пояснень працівників Львівської митниці, які, начебто, отримували від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 200 та 400 доларів США в якості хабара за перетинання митного кордону України без належних документів. Такі пояснення наявні матеріалах справи, однак, ОСОБА_15 не має до них жодного відношення. Судом не здобуто доказів того, що грошові кошти в розмірі 33850 доларів США повинні були бути передані та були передані ОСОБА_17 . Медвідю. Також судом не встановлено правової природи грошових коштів в розмірі 33850 доларів США: чи ці кошти вимагалися в якості хабара, чи цими коштами намагалися заволодіти шляхом вчинення шахрайських дій, кому ці кошти призначалися, а також достовірно не встановлено хто вимагав ці кошти.
Крім цього захисник ОСОБА_10 зазначає, що обвинувачення за ч.3 ст.364 КК України сформульовано аналогічно до обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України, а тому у вироку про обвинувачення ОСОБА_15 за ч.3 ст.364 КК України не зазначено об'єктивної сторони цього складу злочину, а тому такий відсутній в його діях, при цьому суд покликається на докази, які жодним чином не доводять вчинення ОСОБА_15 злочинів.
Крім цього, захисник ОСОБА_10 вважає незаконним рішення суду про зміну запобіжного заходу ОСОБА_15 із застави на тримання під вартою, оскільки таке було прийняте всупереч вимогам Конституції України, КПК України 1960 року та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Представник потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , не оспорюючи кваліфікацію дій та вину засуджених, просить змінити вирок суду та призначити засудженим більш суворе покарання, а також стягнути з підсудних ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 вісімдесят тисяч гривень, а саме по двадцять шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень з кожного на відшкодування нанесеної потерпілому ОСОБА_7 моральної шкоди.
На підтримку своїх апеляційних вимог представник потерпілого ОСОБА_8 вказує, що ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 було вчинено особливо тяжкі злочини, також судом не було враховано того, що жоден з підсудних не покаявся у вчиненому, не відшкодували завдані збитки, а тому вважає, що засудженим слід призначити суворішу міру покарання.
Крім цього, представник потерпілого зазначає, що потерпілим ОСОБА_7 була завдана значна моральна шкода, яка проявилась у фізичному болю, страху, переляку, що мало наслідком порушення психологічного благополуччя та продовжують завдавати значні моральні страждання та переживання. Таким чином, представник потерпілого вважає, що слід збільшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 .
Прокурор в апеляції зі змінами просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок суду, яким призначити покарання:
ОСОБА_15 за ч.4 ст.189 КК України - вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.4 ст.190 КК України - сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.54 КК України позбавити спеціального звання - майор. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді вісім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки з конфіскацією майна, на підставі ст.54 КК України позбавити спеціального звання - майор. Справу за ст.364 ч.3 КК України закрити на підставі ст.6 п.2 КПК України (1960 року), ст.5 КК України.
ОСОБА_13 за ч.4 ст.189 КК України - вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.4 ст.190 КК України - шість років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.54 КК України позбавити спеціального звання - полковник міліції. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки з конфіскацією майна, на підставі ст.54 КК України позбавити спеціального звання - полковник міліції. Справу за ст.364 ч.3 КК України закрити на підставі ст.6 п.2 КПК України (1960 року), ст.5 КК України.
ОСОБА_14 за ч.ч.2,4 ст.27 - ч.4 ст.189 КК України - сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.4 ст.190 КК України - шість років позбавлення волі з конфіскацією майна, На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підтримання своїх апеляційних вимог прокурор покликається на те, що судом не обґрунтовано було виправдано ОСОБА_15 та ОСОБА_13 за ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_14 за ч.ч.2,4 ст.27 - ч.4 ст.189, ч.4 ст.27 - ч.3 ст.364 КК України, також судом при призначенні покарання засудженим було порушено вимоги ст.65 КК України та не враховано того, що засуджені вчинили тяжкі злочини, не визнали своєї вини ні під час досудового, так і судового слідства, а ОСОБА_13 та ОСОБА_15 вчинили злочини з використанням свого службового становища, чим дискредитували правоохоронні органи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи поданих апеляцій, заслухавши думку апелянтів, кожен з яких підтримав власну апеляцію та частково підтримав інші апеляції в частині скасування вироку, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засуджених, захисників засуджених та представника потерпілого підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.319 КПК України 1960 року після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово. Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом. Задавати питання підсудному під час його останнього слова не дозволяється.
Однак, судом під час розгляду цієї кримінальної справи не було дотримано зазначених вимог закону.
З протоколу судового засідання від 11.11.2013 року вбачається, що після завершення судових дебатів суд надав підсудним останнє слово, першим до суду із останнім словом звернувся підсудний ОСОБА_15 , після чого підсудний ОСОБА_14 попросив відкласти судове засідання, оскільки вказав, що погано себе почуває, наголосив на цьому декілька разів та вказав, що він бажає виступити з останнім словом, проте головуючий проігнорувавши прохання підсудного ОСОБА_14 про відкладення судового засідання та не припиняючи судового розгляду надав останнє слово іншому підсудному ОСОБА_13 , після чого суд негайно видалився до нарадчої кімнати для постановлення вироку (т.14 а.с.167-197).
Таким чином суд першої інстанції грубим чином порушив вимоги кримінально-процесуального закону, які надають підсудному право виступити з останнім словом, та позбавив підсудного ОСОБА_14 такого права.
Відповідно до п.13 ч.2 ст.370 КПК України 1960 року вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушені вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступати в судових дебатах і з останнім словом.
Оскільки вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з допущеними істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів не досліджує інші доводи поданих апеляцій.
Таким чином, судом при винесенні вироку були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а тому вирок у цій кримінальній справі не може залишатись в законній силі і підлягає скасуванню, а матеріали кримінальної справи слід направити на новий судовий розгляд, під час якого суд повинен всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази у справі, дати їм належну оцінку, вирішити питання про наявність чи відсутність в діянні ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 складу інкримінованих ним злочинів і постановити законний та обґрунтований вирок.
Поряд з тим колегія суддів вважає, що запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 були виправданими на стадії апеляційного розгляду у зв'язку з постановленням щодо них судом першої інстанції обвинувального вироку та призначенням покарання у виді позбавлення волі. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_14 і ОСОБА_13 перебувають під вартою вже досить тривалий час з 21.05.2010 року, тобто 3 роки 11 місяців і 10 днів, та ОСОБА_15 перебуває під вартою з 18.11.2013 року, тобто 5 місяців і 25 днів, а обвинувальний вирок щодо них підлягає скасуванню. Під час судового розгляду справи не встановлено випадків ухилення ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 від суду та перешкоджання встановленню істини у справі, при цьому слід зазначити, що під час досудового слідства та розгляду справи у суді до ОСОБА_15 був застосований запобіжний захід у вигляді застави і ОСОБА_15 добросовісно виконав покладені на нього обов'язки по оплаті застави та явки до слідчого і суду.
Відповідно до п.п.1, 3 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Кожен, кого заарештовано, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку або на звільнення до початку судового розгляду. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в судове засідання.
У зв'язку з тим, що обвинувальний вирок відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 скасовано, тобто відпала підстава у триманні під вартою для виконання процесуальних рішень - вироку, а також у суду немає інших підстав вважати, що ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 перебуваючи на волі будуть ухилятись від суду, колегія суддів вважає можливим змінити їм запобіжний захід із взяття під варту на підписку про невиїзд.
При зміні запобіжного заходу колегія суддів бере до уваги право підсудних на судовий розгляд упродовж розумного строку, при цьому слід зазначити, що судовий розгляд у суді першої інстанції тривав понад три роки і з врахуванням тривалості досудового слідства підсудні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 перебувають під вартою майже чотири роки, також бере до уваги право підсудних на звільнення до початку судового розгляду, крім того колегія суддів враховує те, що шкода у даній кримінальній справі відсутня, а також враховує особи підсудних, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають незадовільний стан здоров'я, та мають утриманців, а саме ОСОБА_15 має на утриманні двох малолітніх дітей, ОСОБА_14 - малолітню дитину, ОСОБА_13 - неповнолітню дитину та непрацездатну престарілу матір.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.366, 370, 377, 379 КПК України 1960 року, колегія суддів,
Апеляції засудженого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_13 , засудженого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_15 , представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , та прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 18 листопада 2013 року відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 змінити із взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 з під варти негайно в залі суду.
Головуючий:
Судді: