номер провадження справи 27/4/14
28.04.2014 Справа № 908/104/14
Суддя Дроздова С.С., розглянувши заяву Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя про надання розстрочення виконання судового рішення від 12.03.2014 р. у справі № 908/104/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Хортиця" (69017 м. Запоріжжя, о. Хортиця)
до Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" (69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, Д.С.П.)
про стягнення 18 892 грн. 65 коп.
Представники сторін:
від позивача: Черкез Э.В.,, дов. б/н від 28.04.2014 р.
від відповідача: Гулак О.М., дов. № 01 від 02.01.2013 р.
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2014 р. у справі № 908/104/14 позовні вимоги задоволено.
На виконання рішення господарського суду від 12.03.2014 р. видано наказ від 07.04.2014 р.
17.04.2014 р. відповідач у справі - Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області про надання розстрочення виконання судового рішення від 12.03.2014 р. у справі № 908/104/14 в порядку статті 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 18.04.2014 р. заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 28.04.2014 р.
28.04.2014 р. до початку розгляду справи представник заявника (відповідач у справі) та представник позивача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення.
У судовому засіданні 28.04.2014 р. заявник (відповідач) підтримав заяву про надання розстрочення виконання судового рішення від 12.03.2014 р. у справі № 908/104/14, на підставах викладених в заяві, строком на шість місяців.
Представник позивача у засіданні суду 28.04.2014 р., проти надання розстрочення виконання судового рішення заперечив, просить суд відмовити заявнику у задоволенні зазначеної заяви, на підставах викладених у відзиві на заяву.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за завою сторони, державного виконавця, за подання прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
В обґрунтування заяви відповідач (боржник) посилається на ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, мотивує її наступним:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2014 р. позовні вимоги ТОВ "Ресторан "Хортиця" задоволені у повному обсязі. З Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Хортиця", м. Запоріжжя стягнуто 16 600 грн. 00 коп. основного боргу, 1 500 грн. 00 коп. пені, 183 грн. 23 коп. втрат від інфляції, 454 грн. 08 коп. 3% річних, 1827 грн. 00 коп. судового збору.
07.04.2014 р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області видано наказ на примусове стягнення коштів.
На даний час існують обставини, які ускладнять виконання рішення господарського суду Запорізької області по даній справі після його прийняття, у зв'язку із наступним: ПрАТ "Запоріжтурист" на сьогодні знаходиться у дуже скрутному матеріальному становищі та є підприємством, яке самостійно не займається господарською діяльністю, а лише контролює та координує діяльність створених філій: готель "Хортиця", санаторій "Приморський", оздоровчий комплекс "Парус". Філії відраховують кошти на статутну діяльність ПрАТ "Запоріжтурист".
У зв'язку із позовами прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України про визнання власністю держави об'єктів нерухомості наших філій, зараз фактично паралізована діяльність ПрАТ "Запоріжтурист", це справи № 17/5009/5414/11 у якій скасовано право власності на нерухоме майно філії Санаторій "Приморський"; № 22/5009/5415/11, у якій скасовано право власності на нерухоме майно ТОК "Горіховий гай", № 9/5009/5383/11 та пов'язані з нею справи № 21/202/10-21/5009/6082/11 та № 5009/4538/12 (скасовано право власності на нерухоме майно філії Готель "Хортиця").
Вищевказані справи негативно вплинули на господарську діяльність філій ПрАТ "Запоріжтурист". У зв'язку із скасуванням прав власності ПрАТ "Запоріжтурист" на об'єкти нерухомості філій, з нами відмовилися укладати угоди на оздоровлення туристів багато підприємств, перш за все державних установ, ми не можемо приймати участь у тендерах. Все це призвело не тільки до неотримання очікуваного прибутку, а й до кредиторської заборгованості по сплаті комунальних платежів, платежів за позиками, по заробітній платі та ін.
Також ці справи негативно вплинули і на роботу з орендарями, так, зокрема, справа № 9/5009/5383/11: ТОВ "Ресторан "Хортиця", колишній орендар (строк договору оренди скінчився 01.02.2012 р.), відмовляється повертати за актом приймання-передачі орендоване майно, бо ПрАТ "Запоріжтурист" вже не є власником цього майна (справа № 5009/1823/12), при цьому не сплачує орендної плати за фактичне користування приміщенням, заборгованість по орендній платі за рішенням суду (справа № 4/5009/5969/11) сплачував частками, постійно порушуючи строки щомісячних виплат, не несе витрат на утримання майна, сплату податку на землю тощо. У зв'язку з цим, підприємство не може самостійно використовувати приміщення та отримувати прибуток від його використання, але зобов'язані нести витрати на утримання цього об'єкту та забезпечувати його схоронність до передачі нерухомого майна Фонду державного майна України по акту приймання-передачі.
Філії Санаторій "Приморський" та ОК "Парус" є сезонними підприємствами, які працюють лише з червня по вересень місяці, в останні місяці філії не працюють, об'єкти нерухомості законсервовані, тому відрахування ПрАТ "Запоріжтурист" ними здійснюються лише в робочі місяці.
На сьогодні розрахункові рахунки ПрАТ "Запоріжтурист" порожні, коштів не має навіть на заробітну плату працівникам, сплату обов'язкових платежів, комунальних послуг (опалення). В першому кварталі цього року сезонні філії не працювали, а готель "Хортиця" спрацював зі збитками в розмірі 95 000 грн. 00 коп. На теперішній час ПрАТ "Запоріжтурист" знаходиться на межі банкрутства.
Позивач у своєму відзиві зазначив, що Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" веде господарську діяльність всіма своїми підрозділами в тому числі готелем "Хортиця" на його рахунки надходять кошти, реалізація путівок на сезон 2014 р., на теперішній час практично завершена.
Крім того, ПЗОАТ по туризму та екскурсіях «"Запоріжтурист" не утримує приміщення зайняті ТОВ "Ресторан "Хортиця" та не забезпечує схоронності приміщень, цим опікується ТОВ "Ресторан "Хортиця".
ТОВ "Ресторан "Хортиця" звертався до ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" з листом №13/10/09-Л-1 від 09.10.2013 р., з пропозицією провести залік взаємних вимог. ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" проігнорував пропозицію позивача на проведення взаємозаліку зустрічних вимог. ТОВ "Ресторан "Хортиця" вимушений був перерахувати відповідні кошти на рахунок ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист".
Відповідно до п. 3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", заява про розстрочку виконання рішення суду розглядається за загальними правилами ГПК.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Вказана правова позиція викладена в п. 1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України".
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутністю у нього майна, яке має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).
Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, його тяжкий фінансовий стан, наявність кредитної заборгованості, за змістом ст. 121 ГПК України, не є підставою для розстрочення виконання рішення
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Виходячи із наведеного, законодавець та судова практика пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Фінансова криза в державі становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та носить загальний характер і у повній мірі стосується обох договірних сторін. Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, що уклав з ним цей договір.
Згідно зі статтею 96 Цивільного кодексу України, передбачено, що однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями. З можливістю відповідати за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном пов'язана можливість визнання юридичної особи банкрутом у випадку неплатоспроможності юридичної особи, тобто неможливості виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов'язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі і її працівниками, такі за виконання податкових та інших зобов'язань.
Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, яке належить їй на праві власності.
Проаналізувавши підстави, викладені у заяві Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя про розстрочення виконання судового рішення від 12.03.2014 р. у справі № 908/104/14, в порядку статті 121 ГПК України, суд відмовляє у задоволенні заяви щодо розстрочення виконання судового рішення строком на шість місяців.
Керуючись ст. ст. 22, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Приватному Запорізькому обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", м. Запоріжжя у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення від 12.03.2014 р. у справі № 908/104/14 строком на шість місяців.
Суддя С.С. Дроздова