Справа № 266/768/14-ц
Провадженя № 2/266/443/14
05.05.2014 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого - судді Федотової В.М.
при секретарі - Погорєлко К.Е.
за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди , пені за несвоєчасне виконання договору, стягнення судових витрат, суд
В лютому 2014року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист прав споживача та просила розірвати договір без номеру від 15 жовтня 2013року між нею та ОСОБА_2, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 10 500гривень, суму пені у розмірі 640гривень за несвоєчасне виконання зобов'язання по договору, моральну шкоду у розмірі 10 500гривень, судові витрати про сплаті судового збору у сумі 243гривні 60 копійок та витрат на юридичну допомогу у сумі 900гривень. В обґрунтування заявлених вимог в позові зазначила наступне. 15 жовтня 2013року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір без номеру на виготовлення та установлення конструкції балкона в квартирі АДРЕСА_1, загальна сума виконаних робіт по договору складала 12 500гривень Відповідно до умов договору позивачка повинна була внести передплату у розмірі 6 000гривень під час укладення договору, а решту суми на протязі 2-х діб після повідомлення про встановлення конструкції. Відповідач, згідно умов договору, зобов'язаний був на протязі 14 днів, але не пізніше 21 дня - з часу отримання передплати, встановити конструкцію балкона. У день укладення договору, тобто 15 жовтня 2013року, позивачка ОСОБА_1 сплатила відповідачу суму передплати у розмірі 6 000гривень, про що є відмітка в договорі. Строк виконання договору - 29 жовтня 2013року,але не пізніше 05 листопада 2013року. Але на протязі місяця відповідач так і не приступив до виконання умов договору, більш до того 12 листопада 2013року ОСОБА_2 попросив надати йому ще передплату у розмірі 4 500гривень, про що також є відмітки у договорі. Після отриманої передплати відповідач привіз конструкції балкону, пале вони не підходили по розміру та комплектації, так як було привезено два лівих вікна. На даний час відповідач так і не виконав умови договору, гроші отримані від позивачки у розмірі 10 500гривень не повернув. Позивачка просить розірвати договір, та стягнути з відповідача на її користь суму матеріальної шкоди у розмірі 10 500гривень, як сплачену передплату за договором від 15 жовтня 2013року, суму пені у розмірі 640 гривень, що передбачена умовами договору, суму судових витрат по сплаті судового збору і витрат на правову допомогу. Також просила стягнути з відповідача на її користь суму моральної шкоди у розмірі 10 500гривень, в обґрунтування зазначила, що на даний час вона не має балкону, це привело до відповідних незручностей, до того ж вона обурена таким шахрайством з боку відповідача. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, надала пояснення у відповідності до заявлених вимог, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, вважає, що він не повинен повертати гроші позивачці оскільки деякі роботи він виконав, купив будівельні матеріали, привіз рами, але не має його провини, що рами не підійшли. На сьогоднішній час згоден виконати умови договору. Дозволу на встановлення балкону у нього не має, як і не має відповідної ліцензії на проведення вказаних робіт, він не являється приватним підприємцем - печатку замовив для себе, але на обліку у податковій службі на знаходиться. Просив відмовити у задоволенні позову. Не зміг довести суду яка сума грошей була витрачена на конструкцію балкона, що саме з вини підприємства не були привезені відповідно заказу конструкції,яка сума грошей була витрачена на будівельні матеріали.
Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими вона, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріальну - правову вимогу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 жовтня 2013року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір без номеру на виготовлення та встановлення конструкції балкона в квартирі АДРЕСА_1, загальна сума виконаних робіт по договору складала 12 500гривень. В договорі зазначено , що позивачка сплатила передплату у сумі 6000гривень, а 12 листопада 2013року сплатила ще передплату у розмірі 4 500гривень(а.с.5-7) Пунктом 3.2 договору передбачено, що продукція повинна бути виконана не менше ніж через 14 банківських днів і не більш ніж через 21 банківський ден з моменту внесення попередньої оплати.
13 січня 2014року позивачка звернулась до відповідача з письмовою претензією, в якій вона просила розірвати договір та повернути їй сплачену суму передплати. Дана претензія залишена була без відповіді(а.с.8-9)
Позивачкою було сплачено 900гривень за отримання правової допомоги у касу Маріупольської центральної міської колегії адвокатів , про що свідчить видана 21.02.2014р. довідка (а.с.25)
Згідно Закону України «Поро захист прав споживачів »- споживачем фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Роботою є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно п.6 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» - заява про захист прав споживача має містити відомості : про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилось; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, що яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази ,що підтверджують позов.
Згідно ст.. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір на встановлення і виготовлення конструкції балкону, позивачкою було сплачено передплату у загальному розмірі 10 500гривень, але в строку передбачені договором конструкція балкону не була встановлена - договір виконано не було. П.5.2 та 5.3 вказаного договору передбачено нарахування пені у розмірі 0,03% від ціни виду роботи за кожен день прострочення. Тому суд, перевіривши розрахунок наданий позивачкою стягує з відповідача окрім суми матеріальної шкоди у розмірі 10 500гривень, суму пені за несвоєчасне виконання договору у розмірі 640гривень.
Відповідно до ст.ст. 88 , 84 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243гривні 60 копійок та витрат на правову допомогу у розмірі 900гривень, що підтверджено відповідними платіжними документами.
Суд відмовляє у задоволені вимог о стягненні з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 10 500гривень, оскільки це суперечить вимогам ст.. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено право споживачів на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. У справі відсутні обставини, з якими закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.. ст.11,15, 526,525, 629, 638 ЦК України, ст..4 Закону України «Про захист прав споживача», ст. ст. 15, 31,60, 196, 213, 214, 215 ЦПК України
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору від 15 жовтня 2013 року, відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 500 гривень, моральної шкоди в розмірі 10 500 гривень , пені за несвоєчасне виконання умов договору у розмірі 640 гривень, судових витрат - задовольнити частково.
Розірвати договір без номера від 15 жовтня 2013року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 10 500 гривень, суму пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по договору у розмірі 640 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 гривні 60 копійок та витрат на юридичну допомогу у розмірі 900гривень.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Федотова В. М.