Провадження № 11/774/249/14 Справа № 202/26277/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
08 травня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
засудженої ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, захисника ОСОБА_8 та засудженої ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року, яким її засудженого за ч. 2 ст. 307, ч .2 ст. 309 КК України, -
цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, не судима в силу ст. 89 КК України,
засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить їй на праві власності;
- за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 6 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить їй на праві власності.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за те, що вона в травні 2012 року у невстановлений час і при невстановлених слідством обставинах, діючи умисно, незаконно придбала і стала незаконно зберігати з метою збуту, за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, «опій ацетильований», кількість якого в перерахунку на суху вагу становить не менше 0,02 г.
Далі, 23 травня 2012 року, в період часу з 18 год. 45 хв. до 18 год. 55 хв., ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів в ході оперативної закупівлі, незаконно збула ОСОБА_9 , продавши йому за 60 гривень рідину об'ємом 1,0 мл, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, «опій ацетильований», кількість якого в перерахунку на суху вагу складає 0,02 г.
У цей же день, 23 травня 2012 року в період часу з 20 год. 50 хв. до 21 год. 30 хв. в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , працівники міліції виявили та вилучили медичний шприц з рідиною, що містив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, «опій ацетильований», кількість якого в перерахунку на суху вагу складає 0,08 г., який ОСОБА_7 незаконно придбала і зберігала без мети збуту, для особистого вживання.
В апеляціях:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оскаржуючи фактичних обставин і кваліфікації дій засудженої, просить змінити вирок суду у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженої ОСОБА_7 внаслідок надмірної суворості. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що судом не враховано, що засуджена разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_10 і пристарілою матір'ю ОСОБА_11 проживає в квартирі, житлова площа якої складає 28 кв.м. і в силу свого планування є неподільною. Вважає, що судом, обравши засудженій покарання у вигляді конфіскації усього належного їй майна, практично позбавляє повноцінного життя не тільки засуджену, а й неповнолітню доньку з пристарілою матір'ю. З урахуванням всіх обставин по справі, просить призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 309 КК України - 3 роки позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання - 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна (т. 2 а.с. 201-203);
- захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженої просить змінити вирок у відношенні ОСОБА_7 у зв'язку із невідповідністю призначеного їй покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженої внаслідок надмірної суворості. Просить з урахуванням пом'якшуючих обставин призначити їй більш м'яке покарання із застосування ст. 69 КК України, без конфіскації майна (т. 2 а.с. 204-206);
- засуджена ОСОБА_7 в основній апеляції та доповненнях до неї, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій, просить змінити вирок в частині призначеного їй покарання. З урахуванням пом'якшуючих обставин, просить призначити їй більш м'яке покарання та без конфіскації майна, застосувавши положення ст. 69 КК України (т. 2 а.с. 200, 213-218).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, пояснення засудженої та її захисника ОСОБА_6 , які, кожен окремо, просили задовольнити апеляційні скарги та змінити вирок в частині призначення ОСОБА_7 покарання, їх виступи в судових дебатах, та з останнім словом засудженої, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, захисника, а також засудженої підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, які не оскаржуються в апеляціях, відтак, в силу ст. 365 КПК України 1960 року апеляційним судом не перевіряються.
Суд дії засудженої ОСОБА_7 вірно кваліфікував за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Колегія суддів не вбачає у справі таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку.
Що стосується доводів в апеляційних скаргах прокурора, захисника та засудженої про невідповідність призначеного судом покарання ОСОБА_7 ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженої внаслідок суворості, то на переконання колегії суддів вони заслуговують на увагу і при цьому суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог ст. 372 КПК України 1960 року невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) Кримінального кодексу України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість.
Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Відповідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини КК України за цей злочин.
Як встановлено з вироку, суд першої інстанції, призначаючи засудженій ОСОБА_7 покарання, врахував визнання нею вини, каяття у скоєному, що суд обґрунтовано відніс до обставин, що пом'якшують покарання.
Обтяжуючих покарання обставин в ході досудового слідства та судового провадження не встановлено.
Таким чином суд, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_7 за наявності двох пом'якшуючих обставин, не навів мотивів відсутності підстав застосування до засудженої положень ст. 69 КК України та призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією закону, у вчиненні яких її визнано винною.
Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, засуджена ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнала повністю, фактичні обставини справи у зміненому обвинуваченні не оскаржувала, щиро каялась, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно (т. 1 а.с. 167, 176), має позитивну характеристику із СІЗО-3 м. Дніпропетровська, де за час свого знаходження не порушувала режиму утримання, раніше не судима (т. 1 а.с. 170), має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 175), а також пристарілу матір ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.с. 114, 116).
Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_7 сумісно зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_10 та пристарілою матір'ю ОСОБА_11 проживають в квартирі АДРЕСА_1 , житлова площа якої складає 28 кв.м. і в силу свого планування є неподільною.
Враховуючи сукупність вищенаведених обставин, які можуть бути визнані як пом'якшуючі покарання, колегія суддів вважає можливим застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 69 КК України і пом'якшити їй основне покарання нижче нижчої межі та додаткове, передбачені санкцією за ч. 2 ст.307 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ст.70 ч.1 КК України.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366, 367, 373 КПК України 1960 року колегія суддів, -
апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, захисника - адвоката ОСОБА_8 та засудженої ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 , засудженої за ч. 2 ст. 307, ч .2 ст. 309 КК України в частині призначеного покарання - змінити.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання, з застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації всього належного їй на праві приватної власності майна.
За ч. 2 ст. 309 КК України залишити покарання, призначене судом, у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити до відбування ОСОБА_7 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації всього належного їй на праві приватної власності майна.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді апеляційного суду: