Справа №592/2905/14-ц
Провадження №2/592/1070/14
28.04.2014 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Катрич О.М.
при секретарі - Гробовій М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 24.07.1972 року по 31.12.2010 рік знаходився у трудових відносинах з ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе". В зв'язку з важкими умовами праці він отримав професійне захворювання, в результаті якого висновком МСЕК від 01.02.2011 року йому встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності, 23.01.2012 року встановлено 50% стійкої втрати працездатності та 3 групу інвалідності, 08.01.2014 року підтверджено 50% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безтерміново. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 104 від 03.12.2010 року причиною захворювання стало проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму, пилу. Вважає, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. за те, що професійне захворювання спричиняє йому страждання, порушує нормальні життєві звички, постійно хворіє, оскільки з вини заводу, який не створив безпечних умов праці він хворіє на емфізему легень ІІ ступеню, легеневу недостатність І-ІІ ступеню та рядом супутніх захворювань.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити
Представник відповідача Журавльова М.В. позовні вимоги не визнала та просить відмовити у задоволенні позову, пояснюючи, що чинне законодавство не передбачає порядку стягнення моральної шкоди з товариства, а також зазначає, що моральна шкода позивачу виключно з вини відповідача завдана не була, жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивач не надав, останній виконував роботу добровільно, усвідомлюючи при цьому можливі негативні наслідки для свого здоров'я. Окрім цього, позивач пропустив без поважних причин 3-х місячний строк звернення до суду, передбачений нормами КЗпПУ.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов позивача обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.07.1972 року по 31.12.2010 рік знаходився у трудових відносинах з ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.5-6).
03.12.2010 року було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання № 104 за формою П-4, в якому зазначено, що воно у ОСОБА_1 виникло у зв'язку з неефективністю використання засобів індивідуального захисту, недосконалістю технологій. Причина професійного захворювання - проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму, загазованості (а.с.9). Перебуваючи на обстеженні та лікуванні в клініці Харківського НДІ гігієни та профзахворювань, позивачу було встановлений діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень токсико-пилової етіології І-ІІ стадії в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень другого ступеню. Легенева недостатність першого-другого ступеню - захворювання професійне, вперше встановлено ППЛЕК НДІ ГП та ПЗ ХНМУ 17.11.2010 p.). (а.с. 7)
Згідно довідки МСЕК від 22.01.2014 року,внаслідок повторного огляду позивачу підтверджено 50% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безтерміново (а.с.12).
Відповідно до ст.ст. 1,3,21,43 ч.4, 46 ч. 1 Конституції України , Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної , часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо.
Так, ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» створило неналежні умови праці позивача, внаслідок яких позивач отримав професійне захворювання зі стійкою втратою непрацездатності, що призвело його до моральних страждань і є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Положеннями 2 ст.4 Закону України „ Про охорону праці" встановлено, що державна політика в галузі охорони праці базується зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних , безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законом порядку. У статті 237-1 даного кодексу зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, сума 7 500 грн., буде достатньою для компенсації позивачу фізичного болю, фізичних та душевних страждань, які він зазнав в результаті професійного захворювання.
Що ж стосується посилання відповідача на пропущення позивачем 3-х місячного строку звернення до суду з позовом, суд вважає їх помилковими, оскільки згідно з п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, а тому ОСОБА_1. процесуальні строки звернення до суду не порушив.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави у сумі 243 грн. 60 коп.
Керуючись Конституцією України, ч.2 ст.4 Закону України „ Про охорону праці" , ст.ст. 173, 237-1 Кодексом Законів про працю України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215, ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 500 гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» » на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Катрич