ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 квітня 2014 року 10:06 № 826/4942/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної казначейської служби України
доДержавної виконавчої служби України
провизнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 06.03.2014 р. ВП № 18633305,
за участю представників сторін:
від позивача: Костюк Я.Р.
від відповідача: Харченко О.О.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Державна казначейська служба України звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просить:
- визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 06.03.2014 р. ВП № 18633305 про накладення штрафу на Державну казначейську службу України у розмірі 680,00 грн.;
- скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06.03.2014 р. ВП №18633305 про накладення штрафу на Державну казначейську службу України у розмірі 680,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною виконавчою службою України незаконно винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 680,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що позивач не є розпорядником грошових коштів. Покладення обов'язку на Державну казначейську службу України проведення будь-яких видатків з державного бюджету є неправомірним.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Спростовуючи позовні вимоги зазначив, що рішення суду на час винесення оскаржуваної постанови боржником не було виконано, дій спрямованих на його виконання боржником не вчинено. Отже, оскаржувана постанова винесена відповідачем правомірно.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
06.03.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні виконавчого листа Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 2а-747/2008 від 30.06.2009 р. винесено постанову від 16.03.2014 р. про накладення на Державну казначейську службу України штрафу у розмірі 680,00 грн.
Позивач, вважаючи дії відповідача неправомірними звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 1 статті 6 Закону N 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшов виконавчий лист від 30.06.2009 р. по справі № 2-а-747/2008, виданий Канівським міськрайонним судом Черкаської області про зобов'язання Державної казначейської служби України виділити та перерахувати Управлінню праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області необхідні кошти для виплати ОСОБА_3 доплатити, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 30.06.2008 року.
02.04.2010 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено боржнику в семиденний строк з дня отримання постанови виконати виконавчий документ, про що повідомити відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
Однак, у строк встановлений державним виконавцем, рішення суду боржником не виконано, дій спрямованих на його виконання боржником не вчинено.
Державний виконавець 13.01.2012 р. звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з поданням про заміну сторони виконавчого провадження з Державного казначейства України - на правонаступника - Державну казначейську службу України.
16.01.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення ВП № 18633305 до розгляду судом вищевказаного подання по суті.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.02.2012 р. по справі № 2308/275/2012 вищевказане подання задоволено, замінено сторону виконавчого провадження.
19.07.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 18633305.
01.03.2013 р. відповідачем направлено подання до Канівського міськрайонного суду Черкаської області про зміну способу і порядку виконання рішення по справі № 6а-747/2008 у виконавчому провадженні ВП № 18633305.
01.03.2013 р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 18633305.
Ухвалою від 08.04.2013 р. по справі № 697/737/13-а Канівського міськрайонного суду Черкаської області відмовлено відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у задоволенні заяви про зміну і порядок виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2-а-747/2008 від 30.06.2009 р., виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області.
Враховуючи викладене, 23.04.2013 р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 18633305.
В зв'язку із невиконання боржником рішення суду, 30.05.2013 р. на адресу Державної казначейської служби України надіслано вимогу державного виконавця щодо необхідності вчинення боржником дій щодо негайного виконання вищевказаного рішення суду, про що невідкладно повідомити державного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку із невиконання боржником рішення суду, відповідачем неодноразово направлялись на адресу Державної казначейської служби України вимоги щодо необхідності вчинення боржником дій щодо негайного виконання вищевказаного рішення суду, про що невідкладно повідомити державного виконавця (№ 18633305/5-8 від 30.05.2013 р., № 18633305/5-8 від 06.03.2014 р.).
Однак, відповіді від боржника на вимоги державного виконавця до відділу не надходило.
Статтею 89 Закону N 606-XIV закріплено положення, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шести десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Боржником у виконавчому документі, який надійшов на виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, визначено Державну казначейську службу України.
У зв'язку з тим, що рішення суду боржником не виконано, державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на Державну казначейську службу України від 06.03.2014 ВП № 18633305 в розмірі 680,00 грн.
Відповідно до вимог статті 11 Закону N 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
З аналізу норм Закону N 606-XIV вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру Закон не передбачає. Оскільки, в даному випадку, у державного виконавця не було жодної правової підстави для відкладення провадження виконавчих дій чи невжиття заходів примусового виконання до боржника, дії державного виконавця мали бути спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення суду.
Так, станом на 06.03.2014 р. рішення суду залишалось невиконаним, відтак, враховуючи тривале невиконання рішення суду, державний виконавець застосував штрафні санкції.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає дії відповідача правомірними та вчиненими в межах його повноважень, а постанову від 06.03.2014 р. про накладення штрафу такою, що винесена у відповідності до вимог Закону N 606-XIV, а тому у суду правові підстави для її скасування відсутні.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що листом від 01.04.2014 р. за вих. № 5-08/3671-7503 відповідача повідомлено про те, що 01.04.2014 р. Державною казначейською службою України до Вищого адміністративного суду України підготовлено та направлено касаційну скаргу по справі № 2-а-747/2008. У зазначеному листі позивач просить зупинити виконавче провадження ВП № 18633305.
Разом з цим, листом від 28.03.2014 № 5-08/3606-7169 Державної казначейської служби України відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України повідомлено, що Державна казначейська служба України у своїй діяльності керується Бюджетним кодексом України, Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 «Про Положення про Державну казначейську службу України».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та розпису Державного бюджету України на 2014 рік Міністерству соціальної політики України за бюджетною програмою КПКВ 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачені асигнування на 2014 рік у сумі 2623153,5 тис. гривень».
Державна казначейська служба України виконала у повному обсязі свої зобов'язання щодо відкриття асигнувань та їх спрямування Міністерству соціальної політики України як головному розпоряднику бюджетних коштів за бюджетною програмою «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зважаючи на зазначене, виконавчий лист по адміністративній справі № 2-а-747/2008 виконано в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись п.8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону N 606-XIV 14.04.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 18633305.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Державної казначейської служби України відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.О. Іщук
Судді І.М.Погрібніченко
В.П.Шулежко
Текст постанови складено в повному обсязі 30.04.2014 р.