06 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/888/14
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешеня О.М., розглянувши справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2169,54 грн.
06.05.2014 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи. Представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, заперечення на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку, як платник страхових внесків відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058 (надалі - Закон №1058), що підтверджується Повідомленням про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 28.03.2006 року №2034/04 (а.с. 7).
За відповідачем рахується непогашена заборгованість в розмірі 2169,54 грн. Дана заборгованість виникла на підставі наступного.
Згідно до п. 3 ст. 11 Закону №1058 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У відповідності до ст. 19 Закону №1058 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), відповідач повинен був перераховувати внески на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірах, що передбачені законодавством за такими ставками: 31,8 % ( 33,2% ) від суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників; 2% з виплати заробітної плати найманих працівників.
Згідно до пункту 5.3.2 розділу 5 Інструкції № 21-1 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески платники, визначені підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування), сплачують за себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.
Відповідно до абзацу шостого пункту 4.7 Інструкції № 21-1 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, а саме: для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.13 - 2.2.16 пункту 2.2 цієї Інструкції, - на 32 відсотки за період з 01.01.2004 до 30.03.2005, 32,3 відсотка за період з 31.03.2005 до 31.12.2005; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року.
У відповідності до картки особового рахунку сума недоїмки відповідача по внесках за 2009 рік склала 130,24 грн. (а.с. 17-20).
Разом з тим, здійснюючи підприємницьку діяльність за 2010 рік відповідач подавав до позивача електронні звіти, а саме: від 19.07.2010 року, у відповідності до якого за червень 2010 року вказав суму фактичних витрат на оплату праці у розмірі 2700,00 грн., сума нарахованих страхових внесків склала - 950,40 грн. (а.с. 9-10), від 19.08.2010 року, у відповідності до якого за липень 2010 року вказав суму фактичних витрат на оплату праці у розмірі 2700,00 грн., сума нарахованих страхових внесків склала - 950,40 грн. (а.с. 11-12), від 20.09.2010 року, у відповідності до якого за серпень 2010 року вказав суму фактичних витрат на оплату праці у розмірі 1500,00 грн., сума нарахованих страхових внесків склала - 528,00 грн. (а.с. 13-14), від 13.10.2010 року, у відповідності до якого за вересень 2010 року вказав суму фактичних витрат на оплату праці у розмірі 1500,00 грн., сума нарахованих страхових внесків склала - 528,00 грн. (а.с. 15-16).
Таким чином, загальна сума нарахованих страхових внесків складає - 2956,80 грн. Однак, відповідачем було погашено дану заборгованість тільки частково в сумі 917,50 грн. відповідно до картки особового рахунку (а.с. 17-20).
Відтак, заборгованість відповідача по страхових внесках складає 2169,54 грн. (130,24 грн. + 2956,80 грн. - 917,50 грн. = 2169,54 грн.), що підтверджується карткою особового рахунку (а.с. 17-20).
У відповідності відповідно до п.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: - квартал. В разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з
видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі несплати авансових платежів до страхувальника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
На час розгляду адміністративної справи відповідачем не було добровільно погашено заборгованість в сумі 2169,54 грн.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.
На підставі наведеного, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області заборгованість в сумі 2169,54 (дві тисячі сто шістдесят дев'ять гривень п'ятдесят чотири копійки) грн.
3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяО.М. Шешеня