22 квітня 2014 р.Справа № 816/7143/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 816/7143/13-а
за позовом Приватного підприємства "Крем - Сталь"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
16.12.2013 року, Приватне підприємство "Крем-Сталь" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0005031502/288 від 28.08.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 49 585,25 грн., за основним платежем - 33 056,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 528.42 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.08.2013 року № 0005031502/287.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов повністю.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.
Працівниками відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірки позивача з питань достовірності даних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, про що складений акт №1014/16-03-15-01-08/35328800 від 12.08.2013 року.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні ч.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними правочинах, здійснених позивачем із зазначеним в акті перевірки постачальником, тобто такі які носять фіктивний характер, а податковий кредит є недійними. даний факт свідчить про здійснення ланцюгу постачання так званих "безтоварних" операцій, коли угода між транзитними підприємствами відбувається на папері; п.198.1. п.198.6 ст.198 ПК України, а саме зменшення податкового кредиту за червень 2012 року на суму податку на додану вартість 33 056,83 грн.; збільшення суми податкового зобов"язання з декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на 33 056,83 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року №0005031502/287, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 49 585,05 грн., із них за основним платежем - 33 056,83 грн., за штрафними (фінасновими) санкціями - 16528,42 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із приписів Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 І1К України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладаними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції із ТОВ "Радіалгруп" та правильність віднесення до податкового кредиту за червень 2012 року сум податку на додану вартість у розмірі 33 056,83 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Радіалгруп" з яким укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 08.06.2012 року №26/12, а саме: бітуму нафтового дорожного в"язкого кількістю 27,74 т.
Колегія суддів, вважає що надані до матеріалів справи копії документів, а саме: реєстр виданих та отриманих податкових накладних; договір №26/12 продажу нафтопродуктів; специфікація на поставку товару; рахунок №81 від 08.06.2012 року; накладна №111 від 11.06.2012 року; податкова накладна від 08.06.2012 року №101 на суму податку на додану вартість 33 962,50 грн.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за договором від 08.06.2012 року №26/12 на суму податку на додану вартість - 905,67 грн.; товарно-транспортна накладна від 11.06.2012 року; договором №32-12 про закупівлю товарів за державні кошти від 15.05.2012 року; рахунки-фактури №142/2305; №152/1106, №110/1106, від 11.06.2012 року; податкова накладна №8 від 11.06.2012 року на суму податку на додану вартість 160,00 грн.; №4 від 08.06.2012 року на суму податку на додану вартість 232 000,00 грн.;платіжне доручення №120 від 11.06.2012 року, підтверджують реальний характре даної господасрької операції.
Стосовно посилань апеляційної скарги на невідповідність товарно-траснпортної накладної вимогам "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої спільним наказом Міністерства палива і енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв"язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.50.2008 року №281/171/578/155. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року №805/15496, а саме відсутність записів що характеризують стан нафтопродукту,то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Надані до суду документи доказують наявність фактичного здійснення вказаної господарської операції, здійснення руху активів у позивача, зміни у власному капіталі, отриману економічну вигоду від здійснення подальшої реалізації.
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2014р. по справі № 816/7143/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.