Справа №489/648/14-к 06.05.2014 06.05.2014 06.05.2014
Провадження: № 11-кп/784/268/14 Головуючий суду першої інстанції:
Категорія: ст. 125 ч. 1КК України ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду:
ОСОБА_2
06 травня 2014 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючої - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши за матеріалами кримінального провадження № 12013160040001663 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.03.2014 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, проживаючого в АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України
учасники судового провадження
прокурор: ОСОБА_7
обвинувачений: ОСОБА_6
потерпіла: ОСОБА_8
представник потерпілої: ОСОБА_9 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.03.2014 року ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження.
В заперечення на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.03.2014 року, яким ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вважає вирок суду незаконним, оскільки судом не прийняті до уваги його показання, а сукупність доказів у справі вказують на відсутність в його діях складу кримінального правопорушення. Зазначає, що суд безпідставно послався на неправдиві показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ..
Вказує, що дата події, на яку в своїх показаннях вказує потерпіла ОСОБА_8 , а саме 16.03.2013 року, не має документального підтвердження.
Вважає, що судом не прийнято до уваги те, що у висновку експерта № 499 від 20.03.2013 року зазначено, що ушкодження мають такий характер та розташування, що свідчить про можливість їх спричинення самою потерпілою ОСОБА_8 , а крім того, матеріалами справи не доведено, що тілесні ушкодження спричинені навмисно і саме ним.
Зазначає, що суд 1 інстанції відмовив у виклику для допиту в якості свідка ОСОБА_8 , показання якого внесли б ясність щодо дати, часу, місця події.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 вказує, що при винесенні вироку судом 1 інстанції повністю дотримані норми процесуального права, вирок законний, обгрунтований та вмотивований.
Зазначає, що твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, є безпідставними та не відповідають обставинам справи, оскільки його вина в умисному спричиненні потерпілій ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень повністю підтвердилась сукупністю доказів, досліджених в ході судового розгляду:
В судовому засіданні сам обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував, що під час конфлікту міг придавити руку потерпілій ОСОБА_8 , чим фактично частково визнав свою вину.
Вважає, що доводи ОСОБА_6 про те, що судом 1 інстанції як доказ його вини взяті до уваги матеріали судово-медичного дослідження, а не висновок експерта, не відповідає дійсності, оскільки судом вказаний саме висновок судово-медичної експертизи № 499 від 20.03.2013 року.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2013 року приблизно о 18.00 год. ОСОБА_6 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого конфлікту на побутовому грунті, діючи з прямим умислом, штовхнув ОСОБА_8 в область тулуба внаслідок чого вона вдарилась об виступ вхідної рами міжкімнатних дверей, що ведуть на балкон. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 полотном вказаних дверей став наносити ОСОБА_8 удари в область верхніх та нижніх кінцівок, чим завдав їй легкі тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта № 499 від 20.03.2013 року у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, забійних ран, ран в області кінцівок, грудної клітини, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо в строк та за обставин, які вказує потерпіла. За ступенем тяжкості дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд 1 інстанції всебічно та повно дослідив обставини кримінального провадження і прийшов до обгрунтованого висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому правопорушенні за обставин, викладених у вироку, та правильно кваліфікував його дії за ст. 125 ч. 1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в пред'явленому обвинувачені не визнав, однак не заперечував що такий конфлікт між ним та потерпілою ОСОБА_8 був і визнав, що під час сварки він міг ненавмисно нанести ОСОБА_8 удар по руці, коли закривав двері балкона.
Однак, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що 16.03.2013 року між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_6 відбувся конфлікт, в ході якого обвинувачений схопив її за волосся та виштовхав на балкон, приблизно 10-15 разів вдарив її балконними дверима по руці та нозі, в цей же день вона звернулась до лікарні швидкої медичної допомоги, а 19.03.2013 року написала заяву до Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.
Свідок ОСОБА_10 під час допиту в суді пояснила, що в березні 2013 року після 17.00 год., проходячи повз балкон квартири, в якій проживають її сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , побачила як обвинувачений, який стояв до неї обличчям, приблизно 4-5 разів ударив потерпілу ОСОБА_8 балконними дверима по руці, при цьому вона чула крики потерпілої про допомогу та звуки ударів.
З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що в березні 2013 року він ввечері, проходячи біля будинку № 39 по вул. Енгельса в м. Миколаєві, звернув увагу, що на балконі першого поверху чоловік намагається виштовхнути жінку за двері, при цьому з силою б'є її балконними дверима, нанісши приблизно 20 ударів.
Свідок також уточнив, що він перебував в районі будинку АДРЕСА_3 16.03.2013 року після 17.00 год., оскільки допомагав своєму знайомому по господарству, що спростовує доводи апелянта в цій частині.
Допитаний судом свідок ОСОБА_12 підтвердив, що в березні 2013 року приблизно о 18.00 год. він, знаходячись в компаніїї своїх друзів у дворі будинку в якому він мешкає, почув жіночі крики про допомогу, підбігши до одного з балконів першого поверху він зрозумів, що кричить мати його знайомого - ОСОБА_13 , а хлопець, який заліз на балкон подивитися в чому справа сказав йому, що там відбувається побутова сварка.
Мотивуючи висновки про винність ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому правопорушенні, суд обгрунтованно послався на показання вказаних свідків, які дали детальні показання про обставини вчинення цього правопорушення і не є суперечливими.
Показання потерпілої та свідків знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд дослідив в судовому засіданні.
Зокрема, висновками судово-медичної експертизи № 499 від 20.03.2013 року, згідно яких у потерпілої ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців, саден, ран в області кінцівок, грудної клітини, які утворилися від дії тупих твердих предметів та які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.п. 33-34).
Кількість спричинених тілесних ушкоджень, а саме 18, спростовують твердження апелянта про ненавмисний характер його дій.
Крім того, хоча експерт і вказав, що дані тілесні ушкодження знаходяться в зоні доступній для спричинення їх власною рукою, однак матеріали кримінального провадження таких даних не містять, що спростовує доводи апелянта в цій частині.
Твердження апелянта про відсутність документального підтвердження дати вчинення кримінального правопорушення є необгрунтованими, оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджено, що саме 16.03.2013 року ОСОБА_8 звернулась в травматологічний пункт, де їй надана невідкладна медична допомога з приводу отриманих тілесних ушкоджень, що підтверджується даними довідки від 16.03.2013 року. (а.п. 30).
Не відповідають матеріалам кримінального провадження й доводи ОСОБА_6 про те, що свідок ОСОБА_10 має причини давати неправдиві свідчення через особисту неприязнь до нього.
Потерпіла ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у своїх показаннях вказували, що подія відбулася у вечірній час доби між 17.00 год. та 18.00 год., а вказана ними різниця у часі є несуттєвою.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про незаконну відмову судом 1 інстанції в задоволенні клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_8 є необгрунтованими, оскільки син ОСОБА_6 - ОСОБА_8 не був безпосереднім свідком подій, які є предметом розгляду.
Обвинуваченому ОСОБА_6 покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, тобто у межах, встановлених санкцією, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням скоєння злочину невеликої тяжкості. Крім того судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, має посередню характеристику.
Таким чином, судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, судом 1 інстанції проведений повно, об'єктивно та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а ухвалений вирок є законним, обгрунтованим і належним чином вмотивованим, а тому підстави для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_6 відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.03.2014 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуюча:
Судді: