Справа № 554/12393/13-к
Номер провадження 11-кп/786/134/14
Категорія: ст.185 ч.2 КК України - С.Т.
Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 березня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013180040002846 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2013 року,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець АДРЕСА_1 ,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 29.05.2013 року приблизно 22.00 год., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав належні ОСОБА_8 вироби із золота, а саме: золотий браслет вагою 4,04 гр., вартістю 2 020 грн., золоту підвіску вагою 7.25 грн., вартістю 3 625 грн., золотий ланцюжок вагою 6.91 гр., вартістю 3 455 грн., одну золоту сережку вагою 1,19 гр., вартістю 595 грн., чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 9 695 грн..
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини провадження та правильність кваліфікації його дій, просить призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 та на підставі 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання. При цьому апелянт просить врахувати, що він свою вину визнає в повному обсязі та розкаюється, стан його здоров'я - ВІЛ - інфікований, наявність на його утриманні хворої матері, думку потерпілої, яка просила не позбавляти його волі.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, яка вважала рішення суду законним та обґрунтованим; обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки під час судового провадження в суді першої інстанції суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і учасники судового провадження у такому випадку позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, перегляду в апеляційній інстанції підлягає лише рішення суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 ..
Дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про його особу, який раніше неодноразово судимий, не працює, не одружений, задовільно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має незадовільний стан здоров'я, завдану шкоду потерпілій не відшкодував. Разом із цим суд зважив на обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого та обставини, що обтяжують покарання вчинення злочину обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано дані про його особу, а саме те, що він має незадовільний стан здоров'я та обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, є необґрунтованими.
Як видно із журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_8 погодилася із думкою прокурора, який просив суд першої інстанції призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі (а. п. 59-60).
Згідно довідки-характеристики ОСОБА_7 проживає з матір'ю, дані про те, що вона хвора і перебуває на його утриманні у довідці відсутні і матеріали провадження таких даних не містять. Більше того як видно із вказаної довідки ОСОБА_7 зловживає спиртними напоями, не працює, тобто не має постійного заробітку, що ставить під сумнів утримання обвинуваченим своєї матері (а. п. 58).
Отже, доводи обвинуваченого про те, що потерпіла у суді першої інстанції просила не позбавляти його волі і на його утриманні перебуває мати є надуманими і не відповідають матеріалам провадження, у зв'язку з чим і не можуть бути враховані для призначення більш м'якого йому покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 не в максимальних межах санкції кримінального закону покарання відповідає вимогам статей 50,65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Виходячи з конкретних обставин провадження та особи винуватого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає не можливим пом'якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 2 ст. 185 КК України та звільнити його від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 КПК України при засудженні до обмеження волі суд з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право звільнити обвинуваченого з - під варти.
Тобто з приписів вказаної норми закону видно, що суд при засудженні до обмеження волі з урахуванням особи не зобов'язаний звільняти обвинуваченого з - під варти.
Враховуючи, що ОСОБА_7 ухилявся від суду, у зв'язку з чим був оголошений в розшук (а. п. 30 ) суд першої інстанції при постановленні вироку запобіжний захід ОСОБА_7 залишив до набрання вироком законної сили тримання під вартою, що відповідає вищенаведеній нормі кримінально-процесуального закону.
Колегія суддів з урахуванням особи обвинуваченого, а саме того, що він ухилявся від явки до суду, у зв'язку з чим був оголошений в розшук (а. п. 30 ) вважає за необхідне направити ОСОБА_7 засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі та звільнити ОСОБА_7 з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
З огляду на вищевикладене апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 без змін.
Керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 без змін.
Направити ОСОБА_7 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб засуджених до позбавлення волі та звільнити ОСОБА_7 з під-варти при прибутті до місця відбування покарання.
В строк відбуття покарання ОСОБА_7 зарахувати час перебування під вартою з 4.12.2013 року по час звільнення з-під варти при прибутті до місця відбування покарання з розрахунку 1 день тримання під вартою 2 дні обмеження волі на підставі ст. 72 КК України.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4