Головуючий суду 1 інстанції - бОНДАРЬ в.а.
Доповідач - мЕДВЕДЄВА л.п.
Справа № 413/7991/13-ц
Провадження № 22ц/782/1245/14
28 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого - судді Медведєвої Л.П.
Суддів - Ступіної Я.Ю., Медведєва А.М.
при секретарі -Арутюнян Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Княгинівська» про відшкодування вартості втраченого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 20 лютого 2014 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_1 подано до суду вказаний позов.
У викладенні обставин, якими позивач обгрунтовував свої позовні вимоги, він зазначив, що з 07.02.2011 року по 22.04.2013 року він працював підземним прохідником на Відокремленому підрозділі «Шахта «Княгинівська». 12.02.2011 року у другу зміну з виробничої бані невідомими особами була викрадена належна йому шкіряна чоловіча куртка, вартістю 1150,00 гривень. 20.05.2011 року він звернувся до директора шахти із заявою про оплату вартості викраденої куртки, оскільки Колективним договором передбачено відшкодування вартості викрадених із бані особистих речей, однак вартість куртки не оплачена. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вартість викраденої куртки у сумі 1150,00 гривень.
Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 20 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено за необгрунтованістю.
Звернувшись з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким стягнути з відокремленого підрозділу «Шахта «Княгинівська» Державного підприємства «Донбасантрацит» на його користь вартість викраденого майна у сумі 500,00 гривень.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце останнього його повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав та пояснив, що для виплати позивачу вартості викраденої куртки, ним мають бути надані постанова про порушення кримінальної справи, оскільки крадіжка - це злочин та належний документ про вартість куртки, чого позивачем не надано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,вислухаваши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи,обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахта «Княгинівська» Державного підприємства «Донбасантрацит» з 07.02.2011 року по 22.04.2013 року.
Наказом директора шахти №193 від 10.03.2011 року « Про відшкодування вартості вкраденого майна» на головного бухгалтера покладено контроль за виплатою ОСОБА_1 часткової компенсації вартості куртки шкіряної чоловічої у розмірі 500 гривень з коштів від реалізації вугільної продукції при наданні постраждалим постанови про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки куртки та документа, що підтверджує вартість вкраденого майна.
20.05.2011 року ОСОБА_1 звернувся до адміністрації шахти з повторною заявою про відшкодування вартості вкраденого у лютому 2011 року з бані підприємства майна.
За довідкою ВП «Шахта «Княгинівська» за №1384 від 19.12.2013 року вбачається, що відповідно до даних бухгалтерського обліку заборгованості по відшкодуванню вартості вкраденого майна в сумі 1150,00 гривень перед ОСОБА_1 не значиться, документи про викрадення і відшкодування вартості викраденого майна у ОСОБА_1 на підприємстві не знаходяться.
Згідно з п.8.7 колективного договору між правлінням ВП «Шахта «Княгинівська» та трудовим колективом в особі профспілкових комітетів на 2011 рік, адміністрація зобов'язується відшкодувати 100% вартості особистих речей зіпсованих,пошкоджених / в результаті пожежі, прориву води/, викрадених з гардеробних та бані, при наявності документів про придбання.
Спір судом вирішено на підставі ст.386 ЦК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.10,11,58,59,60-64,79,80,88,197,209,212-215,222 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на ті обставини, що строк звернення до суду позивачем не пропущено,однак, позивачем не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, коли річ була придбана, за яку ціну, а також її вартість з урахуванням зносу.
За наслідками розгляду апеляційної скарги,колегія суддів визнала, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Як вбачається з ксерокопії заяви позивача на ім'я директора Відокремленого підрозділу «Шахта «Княгинівська» від 20.05.2011 року / а.с.7/ позивач зазначив, що всі документи з приводу крадіжки куртки були ним передані в бухгалтерію шахти у лютому 2011 року.
На вказаній заяві є резолюція від 25.05.2011 року про виплату вартості викраденої куртки при наявності грошових коштів від реалізації.
З ксерокопії наказу №193 від 10 березня 2011 року директора Відокремленого підрозділу «Шахта «Княгинівська» / а.с.22/ вбачається, що 12.02.2011 року у другу зміну з виробничої бані УМДР ВП «Шахта Княгинівська» невідомою особою була викрадена куртка шкіряна чоловіча, яка належить робітнику дільниці ГПУ ОСОБА_1 таб.5156, вартістю зі слів потерпілого 1150 гривень.
Далі, у вказаному наказі у зазначенні підстав останнього вказано п.8.7 Колективного договору шахти «Княгинівська», заява ОСОБА_1 та акт від 12.02.2011 року.
Досліджуючи вказаний наказ, судом першої інстанції зазначено тільки про те, що наказом на головного бухгалтера покладено контроль за виплатою ОСОБА_1 часткової компенсації вартості куртки шкіряної чоловічої у розмірі 500 гривень з коштів від реалізації вугільної продукції при наданні постраждалим постанови про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки куртки та документа, що підтверджує вартість вкраденого майна і не досліджено описову частину наказу, чим порушено норми ст.ст. 179, 212 ЦПК України про дослідження доказів і оцінку останніх.
На виконання ухвали апеляційного суду про надання документів, які були передані позивачем в бухгалтерію підприємства, про які він зазначив у заяві від 20.05.2011 року та акту від 12.02.2011 року, про який зазначено у вищезазначеному наказі, представником відповідача були надані вказані документи.
З ксеропопії заяви ОСОБА_1 від 16.02.2011 року на ім'я директора шахти вбачається, що він просив оплатити вартість куртки, яку викрали 12.02.2011 року у другу зміну з бані УМДР.
На вказаній заяві є погодження голови профспілкової організації від 25.05.2011 року та резолюція керівника підприємства від 26.02.2011 року про матеріальну компенсацію відповідно до колективного договору.
Відповідно до ксерокопії товарного чеку №76 від 25 грудня 2010 року,відпущено куртку чоловічу, розмір 50, вартістю одна тисяча сто п'ятдесят гривень.
Як вбачається з пояснювальній робітника бані УМДР ОСОБА_2 від 16.02.2011 року,12.02.2011 року у другу зміну у ОСОБА_1 викрали куртку.
У пояснювальній робітник бані зазначає про те, що вона заступила на зміну о 18.00 годині, а по виїзду з другої зміни куртка пропала.
Представником відповідача під час розгляду справи в апеляційному порядку надано ксерокопію акту на ім'я директора ВП «Шахта «Княгинівська», складеного членами комісії - мастером АБК, робітниками бані - банщицами та свідком.
З акту вбачається, що членами комісії було виявлено, що 12.02.2011 року у другу зміну при виїзді із шахти у ОСОБА_1 було викрадено куртку шкіряну.
Відповідно до ст.303 ЦПК України, яка встановлює межі розгляду справи апеляційним судом, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин,а також обставин, встановлених апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку про те, що правовідносини сторін регулюються Кодексом законів про працю України.
Згідно ст.21 КЗпП України,трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Сторонами трудового договору в процесі реалізації трудових правовідносин може заподіюватись один одному шкода. Обов'язок з відшкодування заподіяної шкоди випливає із передбаченого в ст. 66 Конституції обов'язку кожного відшкодувати заподіяні ним збитки.
Матеріальна відповідальність - це сукупність норм, які встановлюють матеріальні санкції за заподіяння матеріальної і/або немайнової шкоди та добровільне чи примусове перетерпіння стороною трудових правовідносин негативних наслідків майнового характеру за скоєне трудове правопорушення, що призвело до заподіяння матеріальної і/або немайнової шкоди іншій стороні трудових правовідносин.
Таким чином,суб'єктом матеріальної відповідальності виступають сторони трудового договору - роботодавець або працівник.
Власник зобов'язаний відшкодувати майнову шкоду, заподіяну працівникові при виконанні ним трудових обов'язків. Така відповідальність наступає:
- при порушенні права працівника на працю (у випадках порушення правил прийому на роботу, законодавства про переведення на іншу роботу, незаконного відсторонення від роботи, при порушенні законодавства про підстави і порядок звільнення працівника);
- за незабезпечення власником здорових і безпечних умов праці (у випадку ушкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків, каліцтва, у разі смерті працівника);
- при порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну плату);
- при незабезпеченні збереження особистих речей працівника під час роботи (у випадках їх зіпсуття, знищення, крадіжки).
Відповідно до ст.ст.10,11,13 КЗпП України,колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:зміни в організації виробництва і праці;забезпечення продуктивної зайнятості;нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);встановлення гарантій, компенсацій, пільг;участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;умов і охорони праці;забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Відповідно до ст.57 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі,виникає спір.Доказування не може грунтуватися на припущеннях / ст.60 ЦПК України/.
Як зазначено судом першої інстанції і це підтверджено в апеляційному суді, із витягу з Колективного договору між правлінням Відокремленого підрозділу «Шахта «Княгинівська» і трудовим колективом у особі профспілкових комітетів ПРУП,НПГУ і НПГ Відокремленого підрозділу «Шахта «Княгинівська» на 2011 рік ,вбачається, що п.8.7 розділу 8 «Забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку робітника»передбачено те, що адміністрація зобов'язується відшкодувати 100% вартості особистих речей зіпсованих,пошкоджених / в результаті пожежі, прориву води/, викрадених з гардеробних та бані, при наявності документів про придбання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що в судовому засіданні доведено факт крадіжки належного позивачу майна та факт його придбання останнім, як того вимагають положення Колективного договору,що не оспорюється і відповідачем, у зв'язку з чим відповідач зобов'язався частково компенсувати вартість викраденого майна позивача, і колегія суддів вважає, що немає необхідності доведення факту крадіжки відповідно до норм кримінального судочинства.
З встановлених обставин та наведених норм права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача має бути задоволена, позов підлягає частковому задоволенню, внаслідок чого підлягає стягненню з відповідача на користь позивача вартість викраденої куртки у сумі 5000 гривень.
Відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції має бути скасовано з ухваленням нового рішенння.
Керуючись ст.ст.209,307,309 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
РРішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 20 лютого 2014 року - скасувати і у справі ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Княгинівська» про відшкодування вартості втраченого майна -задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Княгинівська» на користь ОСОБА_1 вартість викраденої куртки у сумі 500 /п'ятьсот/ гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді