Головуючий суду 1 інстанції - Степіна О.С.
Доповідач - Стахова Н.В.
Справа № 435/878/14-ц
Провадження № 22ц/782/1631/14
28 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
Головуючого: Стахової Н.В.
суддів: Кострицького В.В., Бережної С.В.
при секретарі : Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 21 березня 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування укладеним та визнання права власності,-
У січні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, до ОСОБА_3, мотивуючи його тим, що 19.12.2012 року з відповідачем був укладений договір дарування частини житлового домовладіння, за яким він прийняв в дар 27/100 частин домовладіння з відповідною частиною господарських та побутових споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. на земельній ділянці, площа якої становить 979 кв.м. Договір дарування був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 19.12.2012 року, реєстровий номер 713. Зазначений будинок розташований на земельній ділянці розміром 979 кв.м., яка знаходиться у загальному користуванні інших власників відповідно до Державного акту на право власності, виданий на ім»я ОСОБА_3 29.08.2012 року управлінням Держкомзему в м. Луганську, серія ЯМ № 519711, кадастровий номер 4410100000:02:074:0316. Оскільки при укладенні договору дарування у державному акті на землю не були визначені частки кожного, була домовленість про оформлення договору дарування земельної ділянки після належного оформлення документів на земельну ділянку. 16.12.2013 року відповідачка отримала рішення суду, у якому було визначено частки земельної ділянки, а саме розмір частки відповідача складає 21/100 частин. Однак зазначений договір не було оформлено нотаріально, у зв'язку з тим, що відповідач вимагає сплатити 5000 грн. за оформлення договору. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, просив суд визнати договір дарування 27/100 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0979 га, що був укладений між ним та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на 27/100 частин вищезазначеної земельної ділянки.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 21 березня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі, апелянт ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів тому, що між сторонами було укладено договір дарування 27/100 частин земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, крім того можливість укладання вказаного договору нотаріально між сторонами не втрачена.
Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах закону.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 19 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування частки житлового домовладіння, за яким дарувальник (ОСОБА_3) передала безоплатно у власність обдарованому (ОСОБА_2), а обдарований, відповідно прийняв належні дарувальнику на праві приватної власності 27/100 часток житлового домовладіння з відповідної часткою господарських та побутових будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. на земельній ділянці площа якої згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 367575551, виданому 16 грудня 2012 року міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації в цілому становить 979 кв.м., на яку видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.08.2012 року, кадастровий номер земельної ділянки 4410100000:02:074:0316.
У вказаному договорі, сторони домовились, що договір дарування частки земельної ділянки буде укладено ними за окремим правочином.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 16 грудня 2013 року було задоволено позов ОСОБА_3 про визначення часток в праві спільної власності на земельну ділянку. Визначено розмір частки ОСОБА_3 в праві спільної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 27/100, розмір частки ОСОБА_7 в праві спільної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 56/100, розмір частки ОСОБА_8 в праві спільної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 17/200, розмір частки ОСОБА_9 в праві спільної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 17/200.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Частиною 2 ст. 719 ЦК України встановлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Крім того, у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов»язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.. 218 та ст.220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних справ та інтересів. Такі позови не піддягають задоволенню.
Таким чином, доводи апелянта про те, що з відповідачем укладено договір дарування 27/100 часток земельної ділянки, на увагу не заслуговують, оскільки в підтвердження зазначених обставин позивачем не надано належних доказів. Крім того, відповідач не заперечує того факту, що договір повинен бути відплатним.
Посилання апелянта на те, що з відповідачем було досягнуто усіх істотних умов договору, що підтверджується договором дарування частки житлового будинку, також до уваги не приймаються, оскільки умовами зазначеного договору встановлено тільки те, що договір дарування частки земельної ділянки буде укладений між сторонами за окремим правочином.
Зазначений договір є діючим.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, та на підставі вимог ст.. 308 ЦПК України повинно бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 21 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :