"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/61905/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 27 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №2а-2703/497/12 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі, третя особа - Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження, про перерахунок пенсії, -
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі, третя особа - Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження, у якому просить визнати противоправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі про призначення йому пенсії без урахування всіх щомісячних додаткових витрат грошового забезпечення, зазначених у довідці Південного центру радіотехнічного спостереження від 12 липня 2011 року №174 «Про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії», зобов'язати провести з 21 червня 2011 року розрахунок та нарахування пенсії виходячи з розмірів всіх додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Південного центру радіотехнічного спостереження від 12 липня 2011 року №174 «Про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії».
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем безпідставно не включено до розміру пенсії суми доплат, які виплачувались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 та постанови Кабінету Міністрів України №104 від 07.02.2001, які вказані у довідці Південного центру радіотехнічного спостереження від 12 липня 2011 року №174 «Про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії».
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 27 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра оборони України від 09.06.2011 №553 був звільнений з військової служби у запас за пунктом б частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я.
Наказом начальника Південного центру радіотехнічного спостереження від 21.06.2011 №70-ос позивач був виключений зі списків центру та направлений до Севастопольського міського військового комісаріату для постановки на військовий облік.
З довідки №174 від 12.07.2011, виданої Південним центром радіотехнічного спостереження, вбачається, що позивач під час проходження служби отримував заробітку плату, яка складалась з основних видів грошового забезпечення і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
З 21.06.2011 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Севастополі позивачу була призначена пенсія.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі про визначення грошового забезпечення при призначенні пенсії № 27 від 19.10.2011 встановлено, що довідка від 12 липня 2011 року № 174 про додаткові види грошового забезпечення, яка видана Південним центром радіотехнічного спостереження, складена з порушенням норм постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №322 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104», а саме неправомірно включені такі надбавки та доплати:
надбавка за кваліфікацію;
щомісячна доплата до попереднього розміру грошового забезпечення.
Зазначеним рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Севастополі вирішено не включати до складу видів грошового забезпечення позивача вказані вище надбавки.
Не погоджуючись з тим, що при розрахунку грошового забезпечення для призначення пенсії відповідач не врахував доплати, передбачені Постановами Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 та №104 від 07.02.2001, які вказані у довідці Південного центру радіотехнічного спостереження від 12 липня 2011 року №174 «Про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, позивач звернувся з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відсутні підстави для включення у розрахунок під час призначення пенсії надбавки за кваліфікацію та щомісячної доплати до попереднього розміру грошового забезпечення, які зазначені у довідці Південного центру радіотехнічного спостереження від 12 липня 2011 року №174, як складові додаткових видів грошового забезпечення.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.
З метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову “Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій” від 07 лютого 2001 року № 104.
Пунктом 1 цієї Постанови встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.
При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в органах та установах, до яких вони відряджені, окладів за військовими званнями та інших видів грошового забезпечення у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” затверджено нові схеми посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 8 цієї Постанови встановлено, що у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії) в окремих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу на період їх служби на займаній посаді та у військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яким передбачено збереження умов грошового забезпечення за попередньою посадою, установлюється щомісячна доплата, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення (без премії), встановленим до набрання чинності цією постановою, і грошовим забезпеченням, установленим за новими умовами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 322 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ", а саме:
Абзац другий пункту 1 викладено у такій редакції: "При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.".
Також доповнено постанову пунктом 1-1 такого змісту: "11. У разі зменшення у зв'язку з внесенням змін до цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії) військовослужбовцям, особам начальницького складу на час служби на займаній посаді або в разі переведення в інтересах служби на рівноцінну або вищу посаду чи здійснення організаційно-штатних заходів встановлюється щомісячна доплата, яка визначається як різниця між розміром грошового забезпечення (без премії), установленим до набрання чинності цією постановою, і розміром грошового забезпечення, установленим за новими умовами."
З матеріалів справи вбачається, що доплати, передбачені пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та пунктом 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 104 “Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій”, виплачувалися позивачу та не враховані відповідачем при розрахунку грошового забезпечення для призначення пенсії.
Вирішуючи питання щодо законності таких дій відповідача, суди не звернули увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди не встановили розмір грошового забезпечення позивача на момент вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 7 листопада 2007 року №1294 і не з'ясували чи мало місце зменшення розміру грошового забезпечення позивача у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови та внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104.
Залишилось також судами не з'ясованим, чи проводились відрахування до Пенсійного фонду України із зазначених вище щомісячних доплат і в яких розмірах.
Не перевірили суди також і те, чи не була відкликана чи скасована довідка Південного центру радіотехнічного спостереження від 12 липня 2011 року №174 «Про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії».
Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як зазначено у частині 1 статті 220 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов'язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин.
За приписами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судами допущена неповнота встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то зазначена обставина у відповідності до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 27 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: