05 травня 2014 року м. Київ В/800/1381/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів Гончар Л.Я.,
Зайця В.С.,
Леонтович К.Г.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши заяву Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2013 року у справі №2а-7656/12/2070 (касаційне провадження К/800/3845/13)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт"
до Харківської обласної митниці,
третя особа приватне підприємство "Кредо",
про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" звернулось до суду з позовом до Харківської обласної митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 29 травня 2012 року № КТ-807-0480-2012.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі №2а-7656/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2013 року у справі №2а-7656/12/2070 (касаційне провадження К/800/3845/13) постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою касаційного суду, Харківська митниця Міністерства доходів і зборів України подала заяву про її перегляд Верховним Судом України.
В обґрунтування заяви зазначає, що в спірних правовідносинах судом неоднаково застосовані положення статей 311, 312, 313 Митного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. В якості прикладів приводить правову позицію колегії суддів, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.12.2007 року, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.09.2013 року у справі К/9991/67616/12, постанові Вищого адміністративного суду України від 07.02.2013року у справі К/9991/51933/12, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.11.2013року у справі К/800/27467/13, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2011 року у справі К-37634/10.
Згідно статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за правилами статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України» від 13.12.2010 року N2 (із наступними змінами та доповненнями), під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:
- різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;
- різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
- різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;
- різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Наведені заявником приклади застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин не відповідають вимогам вищезазначених норм, оскільки відсутня обов'язкова одночасна наявність таких складових як тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
За вказаних обставин підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.
Керуючись статтями 236- 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Відмовити Харківській митниці Міністерства доходів і зборів України в задоволенні заяви про допуск справи №2а-7656/12/2070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо Віт" до Харківської обласної митниці, третя особа приватне підприємство "Кредо", про визнання протиправними та скасування рішень до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2013 року (касаційне провадження К/800/3845/13).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: