"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/60018/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Лиска Т.О., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної Державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави про зобов'язання вчинення дій, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної Державної адміністрації на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив: визнати протиправними дії та відмову УПСЗН виконкому Октябрської районної в м. Полтаві ради та Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області щодо не проведення йому перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2010 роки в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2010 роки в розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язати УПСЗН виконкому Октябрської районної в м. Полтаві ради здійснити йому нарахування щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2004-2010 роки із розрахунку мінімальної заробітної плати станом на момент виплати; зобов'язати УПСЗН виконкому Октябрської районної в м. Полтаві ради здійснити йому нарахування щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; зобов'язати УПСЗН виконкому Октябрської районної в м. Полтаві вчинити дії щодо виплати йому донарахованих сум; зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області здійснити контроль за правильністю призначення, перерахунку і виплати перерахованих видів соціальної допомоги позивача.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 7 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що нарахування та виплата вищевказаних допомог здійснена Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, апеляційну скаргу позивача задоволено частково, а саме: постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 7 червня 2012 року скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог; позовні вимоги за період з 2004 року по 2009 рік залишено без розгляду; позовні вимоги за період 2010 року задоволено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII а не постанови КМ України, які обмежують права на отримання вищезазначених допомог.
У поданій касаційній скарзі Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної Державної адміністрації, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що призначення та виплата позивачу вищевказаних допомог здійснена в повному обсязі.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом війни ІІ групи.
Відповідачем проведено виплату щорічної грошової допомоги відповідно до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) відповідно до урядових постанов за 2009 рік - у квітні 2009 року в розмірі 430 грн., за 2010 рік - у квітні 2010 року в розмірі 480 грн.
Відповідачем проведено виплату щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) відповідно до урядових постанов за 2009 рік - у лютому 2009 року в розмірі 120 грн., за 2010 рік - в розмірі 120 грн.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Залишаючи позовні вимоги за період з 2004 року по 2009 рік суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вони заявлені з пропуском строку звернення передбаченого ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 796-XII щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Статтею 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Згідно з ст. 13 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Хоча у 2010 році дія положень ст. 48 Закону № 796-XII та ст. 13 Закону № 3551-XII не зупинялась, розрахунок зазначених допомог відповідачем здійснено згідно постанов КМ України, всупереч вимог зазначених Законів України.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на постанови КМ України, які обмежують права на отримання вищезазначених допомог, порівняно з правами, встановленими ст. 48 Закону № 796-XII та ст. 13 № 3551-XII, а тому застосуванню підлягають саме останні, що правильно встановлено судом апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваного судового рішення вбачається, що при його ухваленні, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної Державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі № 2а-6268/10 (2а/1622/524/12) - без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
Т.О. Лиска
В.В. Юрченко