"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/54546/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
при секретарі Гончарук І.Ю.,
за участю представника позивача Тронь М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 по справі №23/217/08-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліпсо» до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліпсо» (далі - ТОВ «Каліпсо», позивач) до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області (далі - ДПІ у Василівському районі Запорізької області, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.05.2008 №0001072300/0, від 28.05.2008 №0001062302/0.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 22.05.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.05.2008 №0001072300/0, від 28.05.2008 №0001062302/0.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2007 року суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням нерухомого майна, оскільки реалізація права платника на податковий кредит не залежить від реєстрації права власності на придбане майно.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Василівському районі Запорізької області 26.08.2011 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.11.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у Василівському районі Запорізької області просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 та прийняти нове рішення.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Василівському районі Запорізької області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у Василівському районі Запорізької області проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Каліпсо» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 року.
За наслідками перевірки ДПІ у Василівському районі Запорізької області складено акт від 19.05.2008 №57/23/32017827 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2008 №0001072300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 206263,00грн., та від 28.05.2008 №0001062302/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3105,00грн., в тому числі 2070,00грн. - за основним платежем, 1035,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 1.4 та пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту за серпень 2007 року на суму податку на додану вартість у розмірі 208333,33грн. з операції придбання основних фондів - нежитлової будівлі майнового комплексу у ТОВ «Герад» за договором купівлі-продажу від 01.08.2007.
ДПІ у Василівському районі Запорізької області зроблено висновок, що оскільки право власності на нежитлову будівлю за договором купівлі-продажу від 01.08.2007 зареєстровано лише 01.10.2007, то позивачем безпідставно включено зазначену операцію до суми податкового кредиту за серпень 2007 року і як наслідок - неправильно визначено суму податкового зобов'язання за відповідний період та не сплачено до бюджету у встановлені строки податок на додану вартість у сумі 1867,00грн та 203,00грн. за серпень та вересень 2007 року відповідно. Окрім того, при дослідженні ланцюга постачальників відповідачем встановлено, що фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами постачальника по всіх ланцюгах постачання товару не відбулось.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Герад» укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі майнового комплексу від 01.08.2007. Ціна нерухомого майна склала 1250000,00грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 208333,33грн.
Розрахунок за відповідне майно здійснено ТОВ «Каліпсо» у серпні 2007 року. На підставі оплати позивачем вартості майна за договором від 01.08.2007 ТОВ «Герад» видані податкові накладні від 08.08.2007 №1, від 09.08.2007 №2 та від 10.08.2007 №3 на загальну суму 1250000,00грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 208333,33грн
Передачу майна за договором від 01.08.2007 оформлено актом прийому-передачі нерухомого майна від 11.07.2007.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2007 року суми податку на додану вартість у розмірі 208333,33грн., нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 01.08.2007, оскільки реалізація права платника на податковий кредит не залежить від реєстрації права власності на придбане майно.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань відповідача як на підставу неправомірності включення ТОВ «Каліпсо» до складу податкового кредиту за серпень 2007 року суми податку на додану вартість у розмірі 208333,33грн. на відсутність фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами постачальника по всіх ланцюгах постачання товару.
Так, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.
Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
Враховуючи викладене, зважаючи на правомірність включення ТОВ «Каліпсо» до складу податкового кредиту за серпень 2007 року суми податку на додану вартість у розмірі 208333,33грн., висновок відповідача щодо неправильного визначення позивачем податкового зобов'язання за відповідний період та не сплату ним до бюджету у встановлені строки податку на додану вартість у сумі 1867,00грн та 203,00грн. за серпень та вересень 2007 року відповідно є необґрунтованим.
Таким чином, у ДПІ у Василівському районі Запорізької були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.05.2008 №0001072300/0 та від 28.05.2008 №0001062302/0.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 22.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв