"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/49696/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Діол" на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діол" до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа - Обслуговуючий кооператив Садове товариство "Срібний бриз", про визнання недійсними рішень,
У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діол" звернулось до суду з позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа - Обслуговуючий кооператив Садове товариство "Срібний бриз", про визнання недійсними рішень від 27.05.2008 №419.16-20-V в частині надання в оренду Садовому товариству "Срібний бриз" земельної ділянки площею 0,9 га, належної товариству з обмеженою відповідальністю "Діол", та від 22.09.2011 №324-8-VI «Про розгляд клопотання старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Бориспільського району».
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні рішення порушують права та законні інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Діол" як власника земельної ділянки.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, провадження у справі закрито.
У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Діол" з посиланням на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.
Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних управлінських функцій у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаною позицію судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010, положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень.
Положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного Кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
З урахуванням викладеного, виходячи з предмету спірних правовідносин, колегія суддів не погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наявність можливого конфлікту майнових інтересів між позивачем та третьою особою, не є підставою для висновку про відсутність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діол" задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - скасувати.
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діол" до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа - Обслуговуючий кооператив Садове товариство "Срібний бриз", про визнання недійсними рішень. направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: