"07" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/76006/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представників: позивача Лабунської М.П., Василюк О.В.
відповідача Глушковської А.О.
прокурора Чубенка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (правонаступника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012
у справі №2а-11586/11/2670
за позовом Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» (правонаступника Закритого акціонерного товариства «Укренергозбут»)
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
за участю: Прокуратури Шевченківського району м. Києва
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.02.2012 ЗАТ «Укренергозбут» відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2011 №0002002303.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 постанову Окружного адміністративного суду від 10.02.2012 скасовано. Прийнято нову постанову. Позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0002002303 від 07.04.2011.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони позивача Закритого акціонерного товариства «Укренергозбут» на правонаступника Приватне акціонерне товариство «Укренергозбут», та сторони відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на правонаступника Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 21.03.2011 №601/23-03/30167642.
Під час перевірки податковий орган дійшов висновків про порушення позивачем пп.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР ( далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 5159927,00 грн., а саме: за 2009 рік на суму 3379980,00 грн., та за 9 місяців 2010 року на суму 1779947,00 грн.
Підставою для таких висновків стало встановлення податковим органом віднесення позивачем на валові витрати відсотків за користування кредитами, отриманими за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1262м-08 від 12 серпня 2008 року з лімітом максимальної заборгованості 225 млн. грн., які були витрачені: на надання кредитів фізичній особі на загальну суму 93 млн. грн.; на оплату контрактів з нерезидентами в сумі 40758660 доларів США; операції купівлі-продажу векселів у ТОВ «Хімічні технології», вибірковою перевіркою встановлено дисконт від продажу векселів та цінних паперів 0,013%.
На підставі акта перевірки відповідачем 07.04.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002002303, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 6449909,00 грн. (за основним платежем 5159927,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1289982,00 грн.).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про мультивалютну кредитну лінію від 12.08.2008 №1268м-08, та додаткові угоди по Договору від 23.02.2009, 19.03.2009, 26.06.2009, 27.07.2009, 31.07.2009, 11.08.2009, 04.09.2009, 30.10.2009, 02.06.2010, 30.07.2010, 10.08.201.
У періоді, що перевірявся, позивачем включено до складу валових витрат відсотки за користування кредитом наданим за вищезазначеним договором у сумі 67279648,00 грн.
Разом з тим, кредитні кошти використовувались позивачем на покупку векселів, здійснення передоплати іноземним постачальникам, надання фінансової допомоги.
Так судами встановлено, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір від 17.02.2009 № 386/У про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якого за період з 01.04.2009 по 10.02.2010 позивачем надано поворотну фінансову допомогу на суму 93150000,00 грн.
Також, між позивачем та INVERTEX LTD (Британські острови) укладено договір № 409 від 23.07.2009 поставки залізорудних окатишів на загальну суму 328430954,48 грн. (40758660 дол. США), та з FARMOUND EXPRESS LLP укладено договір №415 від 26.05.2010 щодо поставки металопродукції на загальну суму 156318166,91 грн. (12000000 євро).
За вищевказаними договорами позивачем було здійснено передоплату, але поставка товару не відбулася, грошові кошти було повернуто ЗАТ «Укренергозбут».
Крім того, позивачем здійснено придбання векселів у завідомо фіктивного підприємства ТОВ «Хімічні технології».
Встановлене, дало підстави для висновку податкового органу, який підтримано судом першої інстанції, про порушення позивачем підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв?язку з включенням до складу валових витрат процентів за користування кредитними коштами, що використовувались у господарських операціях, за якими не отримано прибутку.
Однак, судова колегія вважає за необхідне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат підприємства витрати на оплату відсотків за користування кредитними коштами, тому посилання податкового органу на порушення ним положень Закону №334/94-ВР та непов?язаність операції отримання кредиту з господарською діяльністю є необґрунтованими та не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку позивача.
Укладання позивачем договорів купівлі-продажу (контрактів), навіть при їх наступному розірванні, свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську. Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб?єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Крім того, підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов?язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов?язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв?язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Судами встановлено, що позивач при укладенні договорів купівлі-продажу з нерезидентами мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин, що спростовує висновки податкового органу про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов?язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції, що всупереч ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів вини директора ТОВ «Хімічні технології» ОСОБА_7 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України, у зв?язку з чим позивачем правомірно сформовані валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних документів за наслідками реальних господарських операцій з придбання простих векселів, емітованих ТОВ «Хімічні технології», яке на час виконання спірних господарських операцій було належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Так само не надано відповідачем і доказів надання позивачем поворотної фінансової допомоги фізичній особі ОСОБА_6 за рахунок кредитних коштів, що спростовується також висновком судово-економічної експертизи від 22.11.2011 №8649/11-45.
З огляду на викладене позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат суму відсотків за користування кредитними коштами, такі дії відповідають приписам підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону №334/94-ВР, а тому рішення суду апеляційної інстанції є законним, підстав для його скасування з наведених в касаційній скарзі мотивів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун