справа № 462/1324/14-к
06 травня 2014 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 186 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201414380000030 від 27.01.2014р. відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дідилів, Камянка-Бузького району Львівської області, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимого, а саме: 09.06.2006 року Галицьким районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 07.05.2010 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 12.11.2013 року ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області на підставі ст. 82 КК України замінено не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі 3 місяці 20 днів - більш м'яким покаранням у виді 240 годин громадських робіт, судимість в законному порядку не знята та не погашена,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
сторони кримінального провадження:
сторона обвинувачення
прокурор ОСОБА_4
потерпілий ОСОБА_5
сторона захисту
Обвинувачений ОСОБА_3 .
Захисник ОСОБА_6
встановив:
26.01.2014 року приблизно о 23 год. 25 хв. ОСОБА_3 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, перебуваючи на першому пероні Головного вокзалу станції Львів ДТГО «Львівська залізниця», що за адресою м. Львів, пл.. Двірцева, 1, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, відкрито заволодів майном громадянина ОСОБА_5 , а саме: грошима в сумі 310 гривень та мобільним телефоном марки «Нокіа-113» вартістю 400 грн., в якому знаходилася сім карта мобільного оператора «МТС» вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 1 грн. та карта пам'яті об'ємом 8 Гб вартістю 80 грн., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 801 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою з групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що дійсно, 26.01.2014 року близько опівночі він перебував на пероні Головного вокзалу «Львівської залізниці». У зв'язку із скрутним матеріальним становищем, він вирішив заволодіти грошима та мобільним телефоном потерпілого, що і вчинив, разом з невідомими йому особами, яких випадково зустрів на вокзалі. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати, обіцяє стати на шлях виправлення.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не заперечували проти дослідження доказів щодо тих обставин, що ніким не оспорюються, судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені обставини у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою з групою осіб, кваліфіковані вірно.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України на думку суду є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи наведені по справі обставини, з урахуванням того, що обвинувачений неодноразово вже притягувався до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства і обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначити покарання за сукупністю вироків шляхом повного приєднання не відбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 07.05.2010 року (12.11.2013 року ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області на підставі ст. 82 КК України замінено не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі 3 місяці 20 днів - більш м'яким покаранням у виді 240 годин громадських робіт).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.
На підставі ст. 71 КК України призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки та 30 (тридцять) днів.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон марки «Нокія-113» ІМЕІ НОМЕР_1 та сигарети «Мальборо» вважати повернутими законному власнику (а.с. 33) - ОСОБА_5 .
Цивільний позов не заявлено.
Витрати на залучення експертних установ відсутні.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області, шляхом її подачі через Залізничний районний суд м. Львова, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя ОСОБА_1