ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3078/14 28.04.14
За позовомПершого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнум ІТ»
провизнання правочину недійсним
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
прокурорБондур Д.В.
від позивача Трикоз Г.В. - представник
від відповідача Габрись О.В., Туманова Я.С., Всеволодський М.О. - представники
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Придніпровська залізниця» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнум ІТ» про визнання недійсним договору № ПР/ІОЦ-131310/НЮ від 23.09.2013 в частині перерахування грошових коштів з податку на додану вартість на загальну суму 115037,00 грн. та зобов'язання відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок відокремленого структурного підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» ДП «Придніпровська залізниця» грошові кошти у розмірі 115 037,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції з придбання позивачем у відповідача програмного забезпечення за спірним договором відповідно до п. 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, а тому договір в частині встановлення обов'язку замовника оплатити товар - програмне забезпечення з урахуванням податку на додану вартість не відповідає вимогам закону. Також прокурор просить суд застосувати наслідки недійсності правочину та на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України стягнути з відповідача 115 037,00 грн., сплачених на виконання договору в якості податку на додану вартість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/3078/14 та призначено розгляд справи на 19.03.2014.
В судовому засіданні 19.03.2014 оголошувалась перерва до 28.04.2014.
В судове засідання, призначене на 28.04.2014 прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав.
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» поданий прокурором позов не підтримує, про що вказує у поданих суду письмових поясненнях.
Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти задоволення позову заперечили.
Заперечення позивача та відповідача проти позову зводяться до того, що примірники комп'ютерної програми, що були поставлені відповідачем позивачу за спірним договором, не є програмною продукцією у розумінні норми п. 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а тому операції з поставки такої продукції підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
23.09.2013 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігнум ІТ» (постачальник) укладено договір №ПР/ІОЦ-131310/НЮ, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовнику товар: код ДК 0169-2010-58.29 Програмне забезпечення системне на фізичних носіях (носії інформації з записом програмного забезпечення Lotus Notes), відповідно до специфікації (Додаток 1 до Договору), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на товар, що охоплюється даним Договором, визначається конкурсними торгами та зазначена у Специфікації, яка додається до даного Договору (Додаток 1 до Договору, та є його невід'ємною частиною).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 690 222,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 115 037,00 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів.
За змістом п.п. 3.3 - 3.4 Договору ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціни в накладних і в рахунках-фактурах вказуються на національній валюті України - гривні.
Додатком 1 до Договору є специфікація, згідно якої загальна сума Договору складає 690 222,00 грн., у тому числі ПДВ 20% в сумі 115 037,00 грн.
Прокурор, стверджуючи про недійсність спірного правочину в частині, посилається на норми Податкового кодексу України, зокрема, п. 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Цією нормою передбачено, що тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції. Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів; криптографічні засоби захисту інформації.
Однак, суд відхиляє доводи прокурора про те, що вказані у позовній заяві обставини є підставою для визнання спірного правочину недійсним з огляду на наступне.
Внаслідок укладення Договору № Р/ІОЦ-131310/НЮ від 23.09.2013 між його сторонами виникли цивільно-правові договірні відносини і саме такі відносини врегульовані спірним договором.
За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
В той же час ст. 1 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Прокурор вказує, що умови п. 3.2 Договору суперечать положенням чинного законодавства, оскільки встановлюють обов'язок замовника сплатити вартість товару з урахуванням суми податку на додану вартість, а операції з постачання програмної продукції не підлягають митному контролю та не оподатковуються податком на додану вартість.
При цьому, будь-яких інших зауважень щодо форми та змісту укладеного між сторонами Договору прокурор не висуває, доводів щодо невідповідності положень спірного Договору нормам цивільного законодавства прокурор у позові не наводить.
Тобто по суті йдеться про дотримання сторонами правил оподаткування податком на додану вартість конкретних господарських операцій, здійснених за спірним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом (ст. 208 Господарського кодексу України).
Суд вважає, що наслідком порушення суб'єктом господарювання податкового законодавства можуть бути, зокрема, донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, а не визнання договору недійсним. Такі порушення мають бути зафіксовані посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і відображені у відповідному рішенні, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.
Тому викладені в позовній заяві обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним правочину (договору), яким на засадах свободи договору врегульовано цивільно-правові відносини між сторонами.
Отже, з огляду на те, що прокурором не доведено, а судом не встановлено існування обставин, які у розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для визнання правочину недійсним, позов в частині визнання недійсним договору задоволенню не підлягає.
Також прокурором заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 115 037,00 грн., сплачених на виконання Договору в якості податку на додану вартість.
Відповідно до положень ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Однак, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні вимог прокурора про визнання недійним, відсутні підстави для застосування наслідків недійсності даного правочину, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 115 037,00 грн. також задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 30.04.2014.
Суддя Ю.М. Смирнова