ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4834/14 22.04.14
За позовом державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного
виробництва»
до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна
залізниця»
про стягнення 55 997, 16 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача: юрисконсульт першої категорії Осадчук Р.М. (довіреність № 727/01-13 від 08.11.2013)
відповідача: юрисконсульт Шапран Л.І. (довіреність № 1347-НЮ від 01.04.2014)
Державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» 55 997, 16 грн., (у тому числі: 50 400, 00 грн. - основного боргу, 3 769, 64 грн. - пені, 957, 60 грн. - інфляційні втрати, 869, 92 грн. - 3 % річних).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4834/14 та призначено її розгляд на 08.04.2014.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника Відповідача у судовому засіданні з 08.04.2014 до 22.04.2014 оголошувалась перерва.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, посилаючись на те, що основний борг сплачений у повному обсязі, в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат зазначив про те, що вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не правильно здійснено розрахунок.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 22.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Позивачем та Відповідачем 17 червня 2013 укладено договір підряду № 236ДП-13, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати послуги, пов'язані з діагностикою, оцінкою технічного стану будівель, зокрема, гуртожитки № 6 та № 4 локомотивного депо Дарниця ДТГО «ПЗЗ» з наданням висновків та рекомендацій щодо їх подальшої експлуатації, а Відповідач сплатити їх вартість.
Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до пункту 2.1 договору підряду № 236ДП-13 від 17.06.2013 вартість послуг склала 50 400, 00 грн.
Надання Позивачем послуг, пов'язаних з діагностикою, оцінкою технічного стану гуртожитків № 4 та № 6 у серпні 2013 року підтверджено актом здачі-приймання та технічним завданням від 19 серпня 2013 року, підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.
У письмовому відзиві Відповідач зазначив про те, що акт здачі-приймання від 19.08.2013 підписаний неуповноваженою особою.
Однак, зазначене твердження до уваги судом не приймається, оскільки доказів в підтвердження того, що акт підписано не уповноваженою особою суду не надано, крім того, акт здачі-приймання від 19.08.2013 скріплений печаткою Відповідача, що підтверджує факт отримання останнім послуг.
Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором підряду № 236ДП-13 від 17.06.2013 на суму 50 400, 00 грн.
Відповідно до пункту 2.3 договору підряду № 236ДП-13 від 17.06.2013 розрахунки між Позивачем та Відповідачем проводяться не пізніше п'яти банківських днів після підписання акту наданих послуг.
Відповідач, в порушення умов договору підряду № 236ДП-13 від 17.06.2013 не оплатив вартість наданих послуг, у зв'язку з чим на момент звернення Позивача до суду з позовом виникла заборгованість у розмірі 50 400, 00 грн.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач неодноразово, зокрема, 25.11.2013 та 17.12.2013 звертався до Відповідача з вимогами про погашення заборгованості.
З наданого сторонами платіжного доручення № 623 від 02.04.2014 та банківської виписки від 02.04.2014 вбачається, що після порушення провадження у справі Відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 50 400, 00 грн.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача 50 400, 00 грн. основного боргу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині строків оплати за надані послуги.
Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.2 договору підряду № 236ДП-13 від 17.06.2013 за порушення строків оплати Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Враховуючи строки оплати, встановлені пунктом 2.3 договору підряду № 236ДП-13 від 17.06.2013, правомірним буде нарахування пені за період з 28.08.2013 по 21.03.2014, тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 3 697, 84 грн.
Твердження Відповідача про те, що нарахування пені за прострочення зобов'язання слід рахувати з моменту пред'явлення вимоги та перебігу 5 банківських днів не відповідає умовам договору підряду № 236ДП-13 від 17.06.2013, тому до уваги судом не приймається.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач заперечував проти вимог щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Зазначені проценти не є неустойкою, (яка пов'язується з наявністю вини боржника), а є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.
Перевіривши розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 957, 60 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 853, 35 грн., оскільки нарахування здійснюється за період з 28.08.2013 по 21.03.2014 враховуючи строки оплати, встановлені пунктом 2.3 договору підряду № 236ДП-13 від 17.06.2013.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 508, 79 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням наявної на момент звернення Позивача до суду заборгованості.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (03680, м. Київ, проспект Червонозоряний, будинок 51, ідентифікаційний код 38283024) 3 697 (три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 84 коп. - пеня, 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 35 коп. - 3% річних, 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп. - інфляційні втрати та 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 11 коп. - витрати по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ.
Повне рішення складено: 24.04.2014.
Суддя Кирилюк Т.Ю.