83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.04.2014 Справа № 905/8809/13
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.
при секретарі судового засідання Волзі І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до відповідача: колективного підприємства «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу», м. Донецьк
про внесення змін до договору оренди
Представники сторін:
Від позивача: Попов К. Г. за дов.
Від відповідача: не з'явився
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до колективного підприємства «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» про внесення змін до договору оренди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що постановою КМУ від 14.09.2011р. №629 внесено зміни до методики розрахунку орендної плати, що зумовлює необхідність внесення змін до укладеного між сторонами 16.11.1993р. договору оренди, та у зв'язку з чим позивачем ініційовано внесення змін до цього договору шляхом укладання договору №8 про внесення змін. З огляду на відмову відповідача у внесенні таких змін, позивач вимагає їх внесення в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем при визначенні розміру орендної плати у запропонованій ним додатковій угоді №8 не враховано факт списання 6 одиниць орендованого майна на підставі дозволу позивача та істотне погіршення стану орендованого майна, збільшення розміру орендної плати з 20.09.2011р. неможливе у зв'язку із припиненням зобов'язань відповідача за період з вересня 2011р. по січень 2014р. шляхом належного його виконання, що підтверджується актом звіряння розрахунків, використовуваний у запропонованому позивачем проекті акти оцінки майна станом на 1995р. є таким, що втратив чинність, отже застосуванню не підлягає.
Також у відзиві відповідач просив суд визначитися у необхідності внесення змін до договору від 16.11.1993р. згідно його вимоги від 24.11.2011р. №04-11/011 та від 02.08.2013р. №03-08/013.
Позивачем були надані письмові пояснення, в яких він зазначав про те, що він звертався до відповідача листом від 12.08.2010р. з вимогою проведення незалежної експертної оцінки, проте відповідачем вона проведена не була, у зв'язку з чим розмір орендної плати у додатковій годі №8 про внесення змін до договору оренди визначений з урахуванням вартості майна, встановленої оцінкою станом на 01.05.1995р.
Відповідачем було подано зустрічний позов про внесення змін до договору оренди від 16.11.1993р., який ухвалою від 13.01.2014р. було повернуто без розгляду.
24.04.2014р. відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з від'їздом керівництва підприємства, яке судом розглянуто та відхилено через безпідставність.
Строк розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.
Розпорядженням від 18.02.2014р. призначено колегіальний розгляду справи №905/7812/13 у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Сажневої М.В.
Розпорядженням від 08.04.2014р. змінено склад судової колегії: суддю Сажневу М.В. замінено на суддю Харакоза К.С.
Перед початком розгляду справи по суті представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд
16.11.1993р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди (а.с. 14-16), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс, який належить Українському державному інституту мінеральних ресурсів:
- основні засоби:
а) початкова вартість - 42973 тис. карбованців;
б) залишкова вартість - 2700 тис. карбованців.
Факт передання майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 16.11.1993р.
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №7 від 15.11.1999р.) орендна плата визначена відповідно до діючого законодавства на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ (додаток №4 до договору) та перераховується орендарем до держбюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
За змістом п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди №7 від 15.11.1999р.) розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики їх розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно Розрахунку орендної плати (Додаток №4 до договору оренди) (в редакції додаткової угоди №4 від 16.09.1996р. (а.с. 23), сторонами було встановлено наступне:
1. Експертна оцінка вартості орендованого майна на 01.05.1995р. складає 711,5 млн. крб.
2. Орендна ставка - 5%.
3. Індекси інфляції: з травня до серпень 1995р - 1,67, з січня по липень - 1,25;
4. Орендна плата на рік:
Опл. = 711,5 млн. крб. х 5% = 35,6 млн. крб.;
5. Орендна плата в місяць:
Опл. = 35,6 млн. крб. :12 х 1,67 х 1,25 = 6,2 млн. крб.
З серпня 1996р. оренда плата підлягає індексації на коефіцієнт інфляції.
Договір укладено на строк з 16.11.1993р. по 31.12.2004р. Умови договору зберігають силу на весь строк дії договору і в видках, коли після його укладання законодавством встановлені правила, які погіршують стан орендаря (п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди №7 від 15.11.1999р.).
Зміна та розірвання договору здійснюються за згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються сторонами протягом одного місяця (п. 8.2 договору).
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.12.2008р. по справі №35/66пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2010р., визнано право відповідача у розглядуваній справі на оренду цілісного майнового комплексу Українського державного інституту мінеральних ресурсів строком до 31.12.2015р. на умовах договору оренди від 16.11.1993р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. №961, яка набула чинності 20.09.2011р., внесені, серед іншого, зміни до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі Методика), за якими замість існуючої до цього формули «Опл = Вз х Сор.ц,» запроваджену таку Опл = (Воз + Внм) х Сор.ц /100, де Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень Також значення Сор.ц (орендна ставка) для цілісних майнових комплексів державних підприємств залізничного та автомобільного транспорту збільшене з 3% до 20%.
Листом №11-06-02-09063 від 25.07.2013р. (а.с.26-27) позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку п. 3.2 договору оренди від 16.11.1993р. про внесення змін до договору, у зв'язку із внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. № 961 до Методики та з огляду на прийняття Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», та надіслав відповідний проект договору №8 (а.с.29-33) про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу в наступній редакції:
« 1. Річна орендна ставка за використання цілісного майнового комплексу з 20.09.2011р. встановлюється на рівні 12% від вартості орендованого цілісного майнового комплексу. Відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невід'ємною і складовою частиною Договору оренди.
2. Пункт 3.1. Розділу 3 «Орендна плата» доповнити текстом наступного змісту:
«Орендна плата з 20 вересня 2011р. визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), і становить за базовий місяць - серпень 2011 року - 945,65 грн. Відповідні зміни відображені у розрахунку орендної плати, що є додатком №5 до договору оренди від 16.11.1993р. б/н.
Орендна плата за вересень 2011 року складає 597,63 гривень (розрахунок наведено у додатку №5 до договору оренди від 16.11.1993р. б/н).
Орендна плата за жовтень 2011 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць (серпень 2011р.) на індекси інфляції за вересень, жовтень 2011 року».
3. Розділ 3 «Орендна палата» доповнити п. 3.5 і 3.6, викладеним у наступній редакції:
« 3.5. Орендна плата за кожний наступний місяць починаючи з жовтня 2011р. визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
3.6. Різниця по сплаті орендної плати за період з 20.09.2011р. до моменту набрання чинності Додаткової угоди №8 про внесення змін, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, сплачується Орендарем протягом місяця після підписання Додаткової угоди №8 про внесення змін».
4. Додаткова угода №8 про внесення змін набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками, є невід'ємною частиною договору та укладена в 2-х (двох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному примірнику для орендаря та орендодавця.
5. Розрахунок орендної плати викласти у Додатку №4 до договору оренди від 16.11.1993р. б/н, який є його невід'ємною частиною та додається до Додаткової угоди №8 про внесення змін
6. Додаток №4 до договору оренди від 16.11.1993р. б/н вважати таким, що втратив чинність».
Доданий до проекту додаткової угоди про внесення змін проект Розрахунку орендної плати передбачає відображення означених змін до методики визначення розміру орендних платежів із використанням у формулах розрахунку відомостей про незалежну оцінку вартості об'єкту оренди станом на 01.05.1995р. та встановлення (збільшення) розміру орендної плати за серпень 2011р. - 945,65 гривень з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням розміру орендної плати починаючи з жовтня 2011 року.
Листом №03-08013 від 12.08.2013р. відповідач відмовився від внесення змін до договору саме в редакції, визначеній позивачем у додатковій угоді №8.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить змінити договір оренди від 16.11.1993р. б/н шляхом його доповнення та викладення п.п. 3.1, 3.5, 3.6 договору в редакції запропонованого ним договору №6 про внесення змін.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 632 Цивільного Кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно приписів ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Аналогічні приписи містить норма ст. 286 Господарського кодексу України, відповідно до якої орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін; розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Відповідно до п. 3.2 договору оренди розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики їх розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Водночас, згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що внесення змін до спірного договору можливе за умови належного доведення позивачем факту виникнення обставин, з якими закон та/або договір пов'язує можливість внесення до нього змін.
Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629, від 04.10.1995 №786» збільшено орендну ставку за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств науки та охорони здоров'я до 12%.
Оскільки відповідно до п. 3.1 договору орендна плата за договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, а умовами п. 3.2 договору сторони погодили можливість перегляду орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, позивач вимагає встановлення в договорі орендної плати, яка б відповідала змінам, внесеним до цієї Методики постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961.
За змістом п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 ЦК України та частини другої статті 21 Закону «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом. У вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо перегляду орендної плати, в тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати.
З огляду на викладене вище, судом вбачається правомірним звернення позивача до відповідача із ініціативою про внесення змін до договору оренди від 16.11.1993р. б/н у зв'язку зі зміною ставки орендної плати.
Водночас, дослідивши зміст додаткової угоди №8 про внесення змін до договору оренди від 16.11.1993р. б/н, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем підставності його звернення до відповідача саме із запропонованою редакцією змін та недоведеність виникнення у відповідача обов'язку прийняти таку пропозицію позивача, з огляду на що вбачається такою, що не підлягає задоволенню вимога позивача про примусову зміну умов договору в редакції, запропоновані позивачем.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на імперативність приписів Методики, згідно якої договори оренди мають бути приведені у відповідність із нею за період з дати набрання зміненою Методикою чинності, з огляду на що у розглядуваних змінах до договору оренди позивачем ініційовано перегляд ставки орендної плати, та, відповідно, і розміру орендної плати починаючи з 20.09.2011р.
Надаючи запропонованим позивачем змінам в цій частині належну юридичну оцінку, суд приходить до висновку, що вони не відповідають вимогам закону, а, отже, не можуть бути а ні прийняті відповідачем, а ні запроваджені рішенням суду у межах розглядуваної справи.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011р., якою змінено Методику, вона не містить посилань на розповсюдження своєї дії на правовідносини, що виникли до її прийняття.
Таким чином, наведені положення Методики підлягають застосуванню виключно до правовідносин, що виникли після набрання нею чинності, тобто з 20.09.2011р.
Як вбачається з наданої позивачем довідки про стан надходження орендної плати за договором від 16.11.1993р. (а.с. 132-134), станом як на час ініціювання внесення запропонованих змін до договору оренди, так і на час розгляду справи, зобов'язання відповідача, що виникли станом на відповідну дату, були виконані.
Отже, пропозиція позивача про встановлення для відповідача обов'язку із внесення орендної плати за період, починаючи з 20.09.2011р., із покладенням на нього обов'язку здійснити доплату різниці, що утвориться, внаслідок набрання чинності таких змін, є свідченням намагання позивача переглянути розмір орендної плати за період, за який зобов'язання відповідача з внесення орендної плати є таким, що виконано.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, з огляду на те, що належною правовою підставою для внесення відповідачем орендної плати є відповідний договір оренди із змінами до нього, а Методика, безпосередньо, такою підставою не є, то виконання відповідачем своїх зобов'язань в розмірі, визначеному угодою сторін, є свідченням виконання відповідачем своїх зобов'язань належним чином, внаслідок чого зобов'язання по внесенню орендної плати за період з вересня 2011 року по січень 2014 року припинилися.
Наведене зумовлює висновки суду про невідповідність запропонованої позивачем редакції змін до договору оренди від 16.11.1993р. положенням ст. 632 Цивільного кодексу в частині, що забороняє змінювати ціну в договорі після його виконання, а, отже, і про відсутність у відповідача обов'язку укласти угоди про внесення змін на запропонованих позивачем умовах.
Крім того, як вбачається зі змісту, запропонованих позивачем змін до договору оренди, позивачем пропонується нова формула розрахунку орендної плати, а саме Опл = (В оз + В нм) х С ор.ц/100 де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; В оз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; В нм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1, яка повністю відтворює цю ж формулу, визначену Кабінетом Міністрів України в постанові № 961 від 14.09.2011р., що є новою формулою здійснення розрахунку орендної плати порівняно із тією, за якою розмір орендної плати було визначено для відповідача у межах попередньої редакції договору оренди.
Згідно п. 8 Методики результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для визначення розміру орендної плати було використано оцінку, проведену станом на 01.05.1995р., але з тексту зазначеного акту про оцінку не вбачається, що його чинність встановлена строком, що перевищує 6 місяців від дати його складання, як це передбачено п. 8 Методики.
Наведене свідчить про те, що позивачем неправомірно використано для обрахунку розміру орендної плати акти оцінки, що з огляду на положення п. 8 Методики є такими, що станом на час ініціювання внесення розглядуваних змін до договору оренди втратили чинність.
З огляду на викладене, посилання позивача на те, що відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, вона застосовується при оцінці майна, що передається в оренду, а, отже, законодавство не передбачає проведення такої оцінки під час дії договору, в тому числі у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за державне майно, судом до уваги не приймаються, як такі, що позбавлені належного правового обґрунтування.
Враховуючи те, що позивачем ініціюється новий розрахунок розміру орендної плати, який з огляду на наведені вище положення законодавства здійснюється виходячи із даних незалежної оцінки об'єкту оренди, використання для такого розрахунку даних звітів про оцінку, які втратили чинність, вбачається судом неправомірним.
Висновки суду про відмову у задоволенні позову ґрунтуються, в тому числі і на тому, що згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом), законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Аналогічне положення закріплено і в п. 2 ст. 284 Господарського кодексу України та відтворені в п. 8.1 спірного договору.
У п. 1 запропонованої позивачем додаткової угоди №8 про внесення змін розмір річної орендної ставки встановлюється на рівні 12% від вартості орендованого ЦМК, в той час як договором оренди від 16.11.1993р. передбачена ставка у 5%.
Таким чином, умови додаткової угоди №8 про внесення змін до договору оренди, на укладанні якого наполягає позивач, фактично передбачають збільшення розміру орендної плати за даним договором, у зв'язку з чим погіршують становище відповідача як орендаря, що є неможливим з огляду на імперативні вимоги ч. 4 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обов'язковості внесення до договору оренди від 16.11.1993р. змін, в запропонованій ним редакції, та невідповідності цих змін вимогам діючого законодавства, що зумовлює висновки суду про відмову в позові.
Викладена у відзиві на позовну заяву вимога відповідача до суду визначитися у необхідності внесення змін до договору від 16.11.1993р. згідно його вимоги від 24.11.2011р. №04-11/011 та від 02.08.2013р. №03-08/013, не може бути оцінена судом на предмет можливості її задоволення в межах розглядуваної справи, адже, предметом судового розгляду є обставини та вимоги, визначені позивачем у його позові. Тобто суд у межах розглядуваної справи обмежений змістом, сформульованих позивачем вимог, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства.
Доводи ж відповідача про необхідність внесення змін до договору з підстав, що вбачаються ним такими, що зумовлюють обов'язок такої зміни, на висновки суду по цій справі вливати не можуть, як і не можуть бути предметом розгляду чи дослідження, адже позов з цих підстав в провадженні суду не перебуває.
Відхиляючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд керувався приписами п. 3.9.2 Постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якими встановлена можливість розгляду справи без участі представника однієї із сторін, та встановлення факту відсутності перешкод у вирішенні спору за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У задоволені позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до колективного підприємства «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» - відмовити.
У судовому засіданні 29.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.04.2014р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Суддя О.В. Говорун
Суддя К.С. Харакоз