Справа №307/1269/14-к
Провадження №1-кп/307/177/14
29 квітня 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого
судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
законного представника обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
законного представника потерпілої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
представника служби у справах дітей ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів клопотання слідчого Тячівського РВ УМВС про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України,
20.01.2014 р., біля 14-ї год., неповнолітній ОСОБА_9 , знаходячись у будинку № 161 по вул. Головній в с. Руське Поле та 12.02.2014 р., приблизно в 13-й год., у одному із приміщень будівлі дворогосподарства ДП "Руськополівське" по вул. Головній в с. Руське Поле, вступив у статеві зносини з малолітньою ОСОБА_5 , яка не досягла статевої зрілості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння визнав повністю. Пояснив, що з потерпілою ОСОБА_5 познайомився через одну із соціальних мереж. З того часу протягом року вони продовжували з нею спілкувалися через інтернет та по мобільному телефону. 20.01.2014 р., приблизно в 14-й год. він прийшов до неї в гості, а коли її баба пішла з дому, вступив з нею у статеві зносини природним способом. Крім того, 12.02.2014 р. в с. Руське Поле він зустрів потерпілу біля магазину і вони вдвох пішли на територію колишньої ферми, де в одному із покинутих приміщень вступили у статеві зносини.
Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується наступними доказами.
Статтею 501 ч. 1 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує чи мало місце суспільно небезпечне діяння; чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Так потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що з обвинуваченим познайомилася у січні 2012 року на сайті "В Контакте" і почала з ним спілкуватися спочатку через інтернет, а потім в телефонному режимі. З червня 2013 року вони почали зустрічатися і він час від часу приходив до неї в гості. 20.01.2014 р. та 12.02.2014 р. вона вступала з ОСОБА_9 у статеві зносини. Підтримує показання дані ОСОБА_10 . Визнає, що він її не ґвалтував. Претензій до нього в неї немає та проти задоволення клопотання не заперечила.
Прокурор, вважаючи доведеною винність ОСОБА_9 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 155 ч. 1 КК України, підтримав клопотання слідчого про застосування заходів виховного характеру щодо обвинуваченого у вигляді його передачі під нагляд матері ОСОБА_4 .
Захисник ОСОБА_11 не заперечує проти задоволення клопотання слідчого. Пояснив, що ОСОБА_9 на момент вчинення інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не досягнув віку з якого наступає кримінальна відповідальність, тому до нього слід застосувати примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_9 - ОСОБА_4 підтримала клопотання про застосування до сина примусового заходу виховного характеру у вигляді його передачі під її нагляд.
Законний представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 не заперечила щодо застосування примусових заходів виховного характеру до ОСОБА_9 .
Представник служби в справах дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 Мотре ОСОБА_12 вважає за доцільне застосувати відносно неповнолітнього ОСОБА_9 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері.
Оцінивши зібрані по справі та досліджені докази, які не суперечать один одному і повністю узгоджуються між собою суд приходить до висновку, що неповнолітній ОСОБА_9 вчинив суспільно небезпечне діяння, що має ознаки діяння, передбаченого ст. 155 ч. 1 КК України, тобто статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.
Заслухавши думку прокурора та учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити виходячи з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Судом встановлено, що на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 155 ч. 1 КК України ОСОБА_9 виповнилося лише 15 років. Тому відповідно до ст. 18 КК України він не є суб'єктом кримінального правопорушення.
Згідно з ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно - небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 97 ч. 2 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Одним із примусових заходів виховного характеру передбачених ст. 105 КК України є передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" № 2 від 15.05.2006 р. звернуто увагу судів на те, що передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього.
Вирішуючи питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд враховує особу неповнолітнього ОСОБА_9 який за місцем навчання та проживання характеризується позитивно, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг 16 років, вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння середньої тяжкості і вважає, щодо нього слід застосувати примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері - ОСОБА_4 строком на один рік.
Тому, керуючись ст.ст. 18, 22, 97, 105 КК України, ст.ст. 498-501 КПК України суд,
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_9 , який вчинив суспільно небезпечне діяння передбачене ч. 1 ст. 155 КК України примусові заходи виховного характеру - передати під нагляд матері ОСОБА_4 .
Строк примусових заходів виховного характеру встановити на один рік з моменту постановлення ухвали.
Речові докази: дерев'яну палицю - знищити; ланцюжок з металу жовтого кольору - повернути ОСОБА_9 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 7 днів після її постановлення.
Головуючий: ОСОБА_1