Справа № 151/274/14-ц Провадження № 22-ц/772/1471/2014Головуючий в суді першої інстанції:Задорожний В. П.
Категорія: 48Доповідач: Вавшко В. С.
"25" квітня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Іващука В.А., Колоса С.С.,
При секретарі:Пантелеймоновій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення додаткових витрат на дитину у зв'язку з лікуванням,
Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2014 року позов задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 одноразово додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 775 грн.80 коп. та стягнуто додаткові витрати у сумі 300 грн. щомісячно до закінчення лікування сина ОСОБА_8
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 243 грн.60 коп. судового збору.
На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з нього одноразово додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_8 у сумі 11 грн. 80 коп., в іншій частині позову відмовити, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи; неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 травня 2010 року.
Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 15 січня 2014 року позов ОСОБА_7 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8 аліменти у розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
У період з 06 березня 2014 року по 12 березня 2014 року ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні в діагностичному інфекційному відділенні з діагнозом гострий розлад травлення важкого ступеня, що підтверджується епікризом з історії хвороби № 2702 (а.с. 8).
Згідно довідки Чечельницької лікарні № 12 від 21 січня 2014 року ОСОБА_8 дійсно знаходиться на обліку в дитячій консультації з приводу хронічної інфекції.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач понесла додаткові витрати на утримання сина у розмірі 1551 грн.64 коп., що підтверджується нею документально, а відповідач повинен теж брати участь у цих витратах у рівній частині, а тому з нього має бути стягнута одноразова половина їх вартості (775 грн.80 коп.). Також, позивач несе додаткові витрати на утримання сина, які викликані необхідністю постійного лікування дитини, а тому суд вважає на підставі ст. 185 СК України стягувати з відповідача додаткові витрати до закінчення лікування сина у розмірі 300 грн.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.
Колегією суддів встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Дитина постійно хворіє та потребує лікування.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягне аліментів не була поставлена, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, роз'яснив, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивач не повністю довела розмір додаткових витрат понесених нею на лікування сина у розмірі 1551 грн.64 коп., а лише підтвердила документально додаткові витрати у розмірі 223 грн.59 коп., оскільки у матеріалах справи містяться відповідні чеки на придбання ліків (а.с. 12-15) та замовлення на проведення лабораторного дослідження та вартість його результату (а.с. 11).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що на даний час ОСОБА_6 позбавлений можливості працевлаштуватися і не має постійних доходів, оскільки відсутність працевлаштування не звільняє його від обов'язку утримувати сина.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надала підтверджуючих доказів на потребу постійного застосування ліків для сина ОСОБА_8 та визначення їх вартості щомісячно у розмірі 300 грн., колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач надала відповідну довідку медичного закладу про діагноз дитини (а.с. 10) та виписки з історії хвороби дитини з рекомендаціями лікарів (а.с. 5-8, на зворотах).
Колегія суддів вважає, що оскільки на матір та батька покладені рівні обов'язки щодо дитини, а також враховуючи ту обставину, що дитина хворіє та потребує необхідного лікування (а.с. 9), тому батько повинен постійно здійснювати витрати на її лікування до часу одужання.
Можливість стягнення періодичних витрат передбачена переліченими вище нормами сімейного законодавства, а тому колегія судді не вбачає неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача додаткових витрат на сина у розмірі 300 грн. щомісячно на період, необхідний для лікування дитини.
За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 28 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко
Судді : (підпис) С.С. Колос
(підпис) В.А. Іващук
З оригіналом вірно :