Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
29 квітня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013190040000011 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Темногайці Шумського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_5 .
Згідно вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 січня 2014 року ОСОБА_5 27 жовтня 2006 року близько 20.00 год, керуючи автомобілем ВАЗ 2103 р.н. НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони м. Кременець в напрямку м. Дубно, на 237 км+991 м автодороги Доманово-Ковель-Чернівці-Мамалига в с. Шепетин Дубенського району Рівненської області здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , яка рухалася у попутному напрямку, внаслідок чого потерпіла впала на проїжджу частину дороги і отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Поставивши ОСОБА_8 у небезпечний для життя стан, позбавивши її можливості вжити заходів для самозбереження, ОСОБА_5 в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України, допомоги потерпілій не надав і з місця пригоди зник.
Дії обвинуваченого судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 135 КК України з призначенням покарання - два роки обмеження волі. На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
У поданій апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вказують, що ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, не причетний, оскільки вважають, що злочин скоїв його син - ОСОБА_10 , а досудове розслідування, як і судовий розгляд кримінального провадження, на їх думку, проведено без повного і об”єктивного з”ясування всіх фактичних обставин ДТП, що призвело до винесення незаконного вироку, який просять скасувати з направленням кримінального провадження на нове розслідування.
У запереченні на апеляційні скарги прокурор, який брав участь у розгляді справи, доводить, що твердження потерпілих про незаконність оскаржуваного вироку і винуватість у скоєному злочині іншої особи, аніж ОСОБА_5 , є безпідставними, оскільки винність останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, підтверджена особистими визнавальними показаннями ОСОБА_5 щодо обставин скоєного злочину та дослідженими у справі доказами, а призначене йому покарання, при обранні якого враховано щире каяття ОСОБА_5 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується і відшкодував потерпілим 50000 грн, відповідає вимогам закону.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та ОСОБА_5 про залишення вироку без зміни, останнє слово обвинуваченого, у якому ОСОБА_5 щиро розкаюється у вчиненому і просить вибачення у потерпілих, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах потерпілих Гронь, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені і не вправі погіршити становище засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів для самозбереження та поставлення потерпілого в небезпечний для життя стан підтверджений сукупністю зібраних у справі й перевірених судом першої інстанції доказів, яким дана правильна юридична оцінка.
Всупереч твердженням, викладеним в апеляційній скарзі потерпілих, про те, що ОСОБА_5 не має ніякого відношення до вчиненого кримінального правопорушення, яке, на їх думку, скоїв його син - ОСОБА_10 , матеріали кримінального провадження містять достатньо належних і беззаперечних доказів, що свідчать про завідоме залишення потерпілої ОСОБА_8 у небезпечному для її життя стані, викликаному отриманими в ДТП ушкодженнями, саме ОСОБА_5 .
Як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду, ОСОБА_5 повністю визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому, зазначивши, що 27 жовтня 2006 року, рухаючись автомобілем ВАЗ 2103, на ближньому світлі фар та на невеликій швидкості, здійснив наїзд на велосипедистку ОСОБА_8 , яка раптово виїхала на проїжджу частину дороги, внаслідок чого ОСОБА_8 впала з велосипеда, вдарившись об праву сторону автомобіля, а він, злякавшись скоєного, втік на автомобілі з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Показання обвинуваченого об'єктивно підтверджуються протоколом огляду місця події від 27 жовтня 2006 року і схемою до нього ( т. 1 а. с. 33-37), та узгоджуються з даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 05.11.2007 року ( т. 1 а. с. 76-80) і слідчого експерименту від 31.03.2013 року, проведеного за участю ОСОБА_5 (т. 3 а. с. 47-48 ), згідно яких ОСОБА_5 показав і розповів про обставини скоєного ним злочину.
З кримінального провадження також слідує, що ОСОБА_5 потерпілим ОСОБА_11 в рахунок відшкодування заподіяної шкоди сплачено 50 000 грн, у зв”язку з чим потерпілі не мають до ОСОБА_5 будь - яких претензій майнового чи морального характеру, про що нотаріально ними засвідчено ( т. 1 а. с. 53).
Не заслуговують на увагу і покликання потерпілих у апеляційній скарзі щодо істотних порушень вимог закону, які перешкодили суду постановити законне процесуальне рішення, оскільки, при перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що органами досудового розслідування у справі за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 135 КК України додержано вимог ст. 9 КПК України, спрямованих на неупередженість дослідження обставин кримінального провадження в цій частині, і при апеляційному розгляді справи істотних порушень вимог КПК, які б могли вплинути на правильність висновків суду стосовно доведеності вини обвинуваченого у залишенні потерпілої в небезпеці не встановлено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі потерпілих, щодо неповноти слідства основною мірою стосуються кримінального провадження, яке внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013190040000282 від 27.03.2013 року по факту порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 , і не є предметом апеляційного розгляду.
Покликання потерпілих на те, що визнання винним ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 135 КК України базується на приховуванні злочину, вчиненого ОСОБА_10 - сином обвинуваченого та співробітниками міліції, є лише припущеннями апелянтів і жодним чином не спростовує висновку суду про залишення в безпорадному стані потерпілої саме обвинуваченим ОСОБА_5 .
Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, надійшов до суду 1 червня 2013 року ( т. 4 а. с. 2-9).
Протягом 2006 - 2013 років, тобто, з моменту вчинення злочину і до моменту постановлення вироку ОСОБА_5 у розшуку не перебував, від слідства і суду не ухилявся і інших злочинів не вчиняв.
Згідно з вимогами частин 2 ст. 12, пункту 2 ч. 1 ст. 49 КК України злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнаний винуватим, є злочином невеликої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за який встановлено три роки з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив даний злочин в жовтні місяці 2006 року, і на момент постановлення вироку та розгляду справи апеляційним судом закінчилися передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв”язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
З урахуванням вказаних норм закону вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 135 КК України, підлягає скасуванню із закриттям справи щодо нього за закінченням строків давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, а апеляційні скарги потерпілих - частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Дубенського міськрайонного суду від 28 січня 2014 року щодо ОСОБА_5 на підставі ст. 49 КК України скасувати, а провадження по справі щодо нього закрити, звільнивши від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України у зв”язку із закінченням строків давності.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ОСОБА_5 протягом трьох місяців з дня вручення йому копії судового рішення, а іншими учасниками судового провадження в цей же строк з дня його проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3