15 квітня 2014 р. Справа № 820/2313/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,
в присутності:
представника позивача Андрійчук Н.В.,
представника відповідача Гнатченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 820/2313/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальтея Італійський ресторан"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальтея Італійський ресторан" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001082201 від 22.11.2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми чинного законодавства, а саме: Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні з вимогами апеляційної скарги не погодилась, оскільки вважає, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обґрунтованою.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - ресторану, що знаходиться у Московському районі м. Харкова за адресою пр-т Московський, 181 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 28.10.2013 року №678/20/40/22/38280547, який отримано представником позивача 04.11.2013 року, що підтверджується даними поштового зв'язку.
В ході перевірки податковим органом встановлені порушення ТОВ «АМАЛЬТЕЯ ІТАЛІЙСЬКИЙ РЕСТОРАН» п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , а саме ведення з порушенням встановленого порядку обігу товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 17700,00 грн., у зв'язку з відсутністю накладних на товар.
На підставі акту перевірки від 28.10.2013 року №678/20/40/22/38280547 ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до ТОВ «АМАЛЬТЕЯ ІТАЛІЙСЬКИЙ РЕСТОРАН» на підставі ст. 20 Закону України №265 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35400,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.12.2013 року №4655/10/20-40-10-04-17 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15.01.2014 року №536/6/99-99-10-01-02-15 податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001082201 від 22.11.2013 року залишено без змін, а скаргу ТОВ «АМАЛЬТЕЯ ІТАЛІЙСЬКИЙ РЕСТОРАН» залишена без задоволення.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що накладні на товар не свідчать про факт оприбуткування товарів або факт ведення обліку реалізації товарів, а є підтвердженням наявності у суб'єкта права на зазначений товар. Таким чином, відсутність накладних не може бути віднесена до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Колегія суддів не погоджується з рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно п.12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівкові та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені у такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавств і оподатковуються за правилами, що не передбачають обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.
Згідно вищевказаних норм Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно із пунктами 1, 3 і 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Матеріалами справи підтверджено і не спростовано під час судового розгляду, що в ході проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальтея Італійський ресторан" (м. Харків, пр. Московський, 181) фахівцями ГУ Міндоходів у Харківській області встановлено, що ТОВ «Амальтея Італійський ресторан» не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації товару, а саме: під час проведення фактичної перевірки накладні на товар, або інші документи, що підтверджують оприбуткування товару на суму 17 700,00грн., надані не були.
Посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальтея Італійський ресторан", які були присутні при перевірці жодних зауважень до акту перевірки не зазначили, від зауважень відмовилися, що підтверджується актом перевірки.
Протягом п'яти робочих днів з моменту отримання позивачем акту фактичної перевірки ТОВ «АМАЛЬТЕЯ ІТАЛІЙСЬКИЙ РЕСТОРАН» подано до ГУ Міндоходів у Харківській області та до ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області первинні документи на придбання товарно-матеріальних цінностей зазначених в акті перевірки (видаткові та товарно-транспортні накладні), що підтверджується листом №3712/10/20-34-22-01-16 від 14.11.2013 року.
Проте позивачем не зазначено наявність поважних причин не надання зазначених доказів під час перевірки.
Додатково колегія суддів враховує, що згідно приписів чинного законодавства в момент реалізації товарів суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити облік вказаних товарів за місцем їх реалізації, підтвердженням чого слід вважати наявність первинних документів (прихідних накладних і накладних внутрішнього переміщення тощо) в місці реалізації товарів.
Таким чином, відсутність у позивача обліку товарів за місцем реалізації (порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») створює підстави для застосування до нього санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на ч.2 п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.
Так, згідно ч.2 п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
При цьому, податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету.
Податкову звітність подають до податкових органів за підсумками звітного періоду у встановлений законодавством строк.
Враховуючи те, що податковим органом проведено перевірку з питань дотримання позивачем норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), а не перевірку з питань податкової звітності, що виключає застосування ч.2 п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України до спірних правовідносин.
Отже, перевіряючи правомірність нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (ведення з порушенням встановленого порядку обігу товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 17700,00 грн., у зв'язку з відсутністю накладних на товар), колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість позовних вимог. Факт вчинення порушення встановлений матеріалами перевірки та податковим органом вірно застосована фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому в цій частині відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.
Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 820/2313/14 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальтея Італійський ресторан" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.
Повний текст постанови виготовлений 18.04.2014 р.