23 квітня 2014 р. Справа № 520/1581/14-а
Категорія: 11.2 Головуючий в 1 інстанції: Куриленко О.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Кравець О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України у Київському районі м. Одеси про:
- визнання неправомірними дій щодо обмеження під час перерахунку його пенсії за вислугу років;
- визнання незаконним рішення про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на підставі постанови Кабінету Міністрів №505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», із розрахунку 90 відсотків від нарахованої заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до довідки прокуратури Одеської області від 05 грудня 2013 року №24;
- зобов'язання провести перерахунок та здійснити відповідні виплатити недорахованої пенсії відповідно до чинного законодавства.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що перерахунок його пенсії був проведений з порушенням діючого законодавства, а на його звернення щодо усунення порушень закону, відповідач відповів відмовою.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано неправомірними дії УПФ України у Київському районі м. Одеса щодо обмеження під час перерахунку пенсії ОСОБА_4 за вислугу років.
Визнано незаконним рішення УПФ України у Київському районі м. Одеса про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_4
Зобов'язано УПФ України у Київському районі м. Одеса здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на підставі Постанови Кабінету Міністрів №505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», із розрахунку 90 відсотків від нарахованої заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до довідки прокуратури Одеської області від 05 грудня 2013 року №24.
Зобов'язано УПФ України у Київському районі м. Одеса провести перерахунок та здійснити відповідні виплатити недорахованої пенсії відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
З 12 грудня 1989 року по 12 травня 2009 року позивач працював в органах Південноукраїнської транспортної прокуратури та прокуратури Одеської області, та згідно наказу №434 від 07 травня 2009 року був звільнений з посади старшого помічника прокурора Одеської області на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
З 10 листопада 2005 року позивач перебуває на обліку в УПФ України у Київському районі м. Одеси, та отримує пенсію за вислугу років за нормами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Стаж роботи, що надає право на даний вид пенсії - 20 років 2 місяці 4 дні. У відповідності до цієї норми Закону у зв'язку із збільшенням посадових окладів працівників прокуратури, УПФ України в Київському районі м. Одеси неодноразово проводився перерахунок його пенсії у розмірі 90 відсотків чинного заробітку. Останній раз розмір обчислювався із заробітної плати станом на 01 лютого 2008 року і з 01 березня 2008 року складає 6 943,30 грн. (7714,78 х 90%).
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 збільшено посадові оклади працівників прокуратури, що було підставою для перерахунку уже призначеної пенсії.
15 січня 2014 року ОСОБА_4 подав відповідну заяву до УПФ України в Київському районі м. Одеси з необхідними документами, в тому числі з довідкою прокуратури Одеської області від 05 грудня 2013 року №24 про те, що заробітна плата старшого прокурора прокуратури Одеської області з 14 червня 2012 року всього складає 8599,25 грн.
17 січня 2014 року за №304 позивач отримав відповідь начальника УПФ України в Київському районі м. Одеси, у якій зазначено, що з 01 жовтня 2011 року Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких пенсії за вислугу років призначаються в розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не враховано, що ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року встановлює 80 - відсотковий розмір пенсії, яка призначається після 08 липня 2011 року, та не є підставою зменшення 90-відсоткового розміру раніше призначеної законом пенсії. На думку суду, відповідач фактично перепризначив позивачу пенсію на підставі норм законодавства, які набрали чинності після призначення пенсії, тобто, всупереч ч.1 ст. 58 Конституції України, застосував Закон зі зворотною силою, що є недопустимим.
В апеляційній скарзі УПФ України у Київському районі м. Одеси вказується, що з 01 жовтня 2011 року пенсія за вислугу років прокурорам і слідчим призначається у розмірі 80% від суми їх місячної (діючої) заробітної плати, враховуючи всі види оплати праці, з яких був сплачений єдиний соціальний внесок.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи за наступного.
За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 50-1 Закону «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, Верховний Суд України ухвалив Постанову від 17 грудня 2013 року (№21-445а13), в мотивувальній частині якої зазначив наступне:
«Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.
Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА 1, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом №3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. (...) Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».
Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.
Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).
Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшла такого правового висновку: внесені Законом №3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІщодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VІ не зазнали.
Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі №21-348а13».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л Л.П. Шеметенко
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець