22 квітня 2014 року Житомир справа № 806/1472/14
час прийняття: 12 год. 40 хв. категорія 8.3.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
за участі секретаря Слісарчука Б.Я.,
за участі представників позивача Невмержицького О.М, Коваль А.Д, Іваницька І.Л.,
за участі представників відповідача Дубчак М.В., Каплан Т.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги від 14.03.2014 р. №931-25, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернулось до суду з позовом в якому просить визнати недійсною та скасувати податкову вимогу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 14.03.2014 року №931-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 600446,38 грн. та зобов"язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області зарахувати частину суми переплати з податку на прибуток в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за лютий 2014 року у розмірі 600444 грн. і за березень 2014 року в сумі 87156 грн. та провести відповідні коригування даних в картці особового рахунку. В обгрунтування позовних вимог зазначило, що спірна вимога контролюючого органу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки податковий борг зазначений в ній, сплачено підприємством до закінчення граничного строку сплати податкового зобов"язання. Зазначило, що відмова відповідача щодо зарахування позивачу частини суми переплати з податку на прибуток з суми виплачених дивідендів в рахунок авансового платежу з податку на прибуток приватних підприємств за лютий та березень 2014 року не грунтується на законних підставах.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, безпідставності заявлених позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" 20.12.1999 зареєстровано виконавчим комітетом Житомирської міської ради та перебуває на обліку у Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, як платник податків і зборів.
Встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" подано до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, в якій визначило авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2013 року та січні - лютому 2014 року в сумі 600444 грн. (а.с.19,20).
Судом встановлено, що згідно платіжного доручення №843 від 30.01.2014 року, підприємством сплачено авансовий платіж з податку на прибуток в сумі 600444 грн. (а.с.10).
Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено та направлено позивачу податкову вимогу від 14.03.2014 року №931-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 600446,38 грн. (а.с.13).
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, платник податків може сплатити задекларовану (а отже, узгоджену) суму податкового зобов'язання у будь-який час з моменту подання податкової декларації, але не пізніше 10-го календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації.
Судом встановлено, що позивачем у встановлені законодавством строки сплачено узгоджену суму авансових платежів з податку на прибуток приватних підприємств. Зазначена обставина представником відповідача не спростована.
За таких обставин, з урахуванням своєчасної сплати позивачем спірних податкових зобов"язань, вимога відповідача від 14.03.2014 року №931-25 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Також, судом встановлено, що згідно платіжного доручення №128 від 14.01.2014 року, позивачем сплачено авансовий платіж по податку на прибуток від суми виплачених дивідендів в розмірі 687600 грн. (а.с.8).
Так, в січні 2014 року на особовому рахунку позивача утворилась переплата по податку на прибуток в сумі 687600 грн., яка виникла в результаті сплати авансового внеску з податку на прибуток з суми виплачених дивідендів. Дана обставина в тому числі підтверджується довідкою - розрахунком з особового рахунку підприємства (а.с.18).
26.02.2014 року товариство звернулось до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області з листом за вих. №08/2287-000184, в якому просило провести відповідні коригування та зарахувати суми переплати по податку на прибуток як авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2014 року в сумі 600444 грн. та за березень 2014 року в сумі 87156 грн. (а.с.14).
Листом від 28.02.2014 N 6161/10/15-02 Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області відмовила позивачу в зазначеному вище коригуванні. При цьому повідомила, що законодавством не передбачений механізм коригування (зменшення) суми щомісячних авансових внесків за рахунок авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів, а також роз'яснила про можливість проведення заліку за результатами декларування за звітний 2014 рік (а.с.16).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.
Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Підпунктом 153.3.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої.
Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
В силу положень підпункту 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів).
Законом України від 04.07.2013 р. N 403-VII, що набрав чинності 04.08.2013 р., до Податкового кодексу України було внесено зміни, які прямо дозволили платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.
Так, у зміненій згаданим Законом редакції Податкового кодексу України абзацами п'ятим та шостим пункту 57.1 статті 57 встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.
Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ПКУ, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Таким чином, внесені до Податкового кодексу України зміни прямо дозволяють зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 року по справі №К/800/44446/13.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено Публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" в коригуванні даних в картці особового рахунку та зарахуванні суми переплати по податку на прибуток за лютий 2014 року у розмірі 600444 грн. і за березень 2014 року в сумі 87156 грн.
З наведених вище підстав позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" є правомірними та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсною і скасувати податкову вимогу від 14.03.2014 року №931-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 600446,38 грн.
Зобов"язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області зарахувати частину суми переплати з податку на прибуток в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за лютий 2014 року у розмірі 600444 грн. і за березень 2014 року в сумі 87156 грн. та провести відповідні коригування даних в картці особового рахунку.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 25 квітня 2014 р.