Справа № 249/1701/14-к
Іменем України
29.04.2014 м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 28 березня 2014 року за № 12014050560000508, з угодою про визнання винуватості, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який народився в с. Петрівка Ширяєвського району Одеської області, має середню освіту, не працює, одружений, не судимий, проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
-у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України,
ОСОБА_4 в період часу з 20 по 28 березня 2014 року, перебуваючи на ділянці місцевості, котра розташована на землях Мануйлівської сільської ради Шахтарського району, у 1000 метрах в південно-західному напрямку від с. Ремівка та у 3000 м на північ від с. Мануйлово, на вугільному пласту не промислового значення h2 1 «Підремовський», в порушення вимог ст. 16 "Спеціальні дозволи на використання надр", ст. 51 "Порядок розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини" Кодексу України "Про надра", в порушення Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на використання надр, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1540 від 02 жовтня 2003 року, Положення про порядок організації та виконання і дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 34/м від 03 березня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2003 року за № 377/7698, а також в порушення порядку і правил видобування твердих корисних копалин загальнодержавного значення, незаконно, не маючи відповідного дозволу і акту про надання гірничого відводу, без дозволу Державного Департаменту України по нагляду за охороною праці, грубо порушуючи правила технічної експлуатації і розробки родовищ корисних копалин, видобував тверді корисні копалини - вугілля (антрацит), який відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 827 від 12.12.1994 року "Про затвердження Переліку корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення" є твердою корисною копалиною загальнодержавного значення. При цьому ОСОБА_4 використовував спеціальне обладнання - лебідку кустарного виробництва на базі автомобільного двигуна внутрішнього згорання, електричну компресорну установку, металеву волокушу, відбійний молоток, і за час роботи гірничої виробки добув 13050 кг гірської маси загальнодержавного значення - вугілля марки А-100.
Своїми умисними діями, що виразилися в незаконному видобутку корисних копалин загальнодержавного значення ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 240 ч. 2 КК України.
09 квітня 2014 року між заступником Шахтарського міжрайонного прокурора ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 240 КПК України. Обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу в сумі 6800 грн., та отримана згода обвинуваченого на його призначення.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. Підтвердив, що в березні 2014 року, перебуваючи на ділянці місцевості, котра розташована на землях Мануйлівської селищної ради Шахтарського району Донецької області, займався видобуванням вугілля, не маючи дозвільних документів.
Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, знайшли своє підтвердження під час судового засідання.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 240 КК України, згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.
Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст.ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, даних про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до п. 9 ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374 та 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 09 квітня 2014 року між заступником Шахтарського міжрайонного прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
Речові докази - вугільну масу 13050 кг, що зберігається у приватного підприємця ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , - конфіскувати; компресор та 2 електричні лебідки, передані ОСОБА_6 , залишити йому ж.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляцій, які можуть бути подані з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Суддя ОСОБА_1