Ухвала
іменем україни
13 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_5,
суддів: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
при секретарі ОСОБА_8,
за участю захисника ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110000000016, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Липовець Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України на підставі ч. 4 ст. 212 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2013 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали суду першої та апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, оскільки останній до притягнення його до кримінальної відповідальності в повному обсязі не сплатив усі нараховані йому податки. Вважає, що апеляційним судом дане порушення усунуте не було.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_2 просить судові рішення залишити без змін, вважаючи їх законним та обґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він при невстановлених слідством обставинах, з метою ухилення від сплати податків, після продажу директору ТОВ «ФК-Ресурсімпекс» ОСОБА_3 майнового паю вартістю 50 621 548 грн. 70 коп., склав та надіслав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацію про доходи, одержані ним за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року або за інший період звітного року, у якій умисно не вказав необхідну суму для сплати податку з доходів фізичних осіб, ухилившись від сплати податку у розмірі 7 593 232 грн. 31 коп.
Крім того, ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він при невстановлених слідством обставинах, з метою ухилення від сплати податків, після продажу директору ТОВ «Будівельні Інновації-Плюс»» ОСОБА_4 майнового паю, вартістю 50 005 000 грн. склав та надіслав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацію про доходи, одержані ним за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року або за інший період звітного року, у якій умисно не вказав необхідну суму для сплати податку з доходів фізичних осіб, ухилившись від сплати податку у розмірі 7 500 750 грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 212 КК України особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, зазначені у даній частині статті 212 КПК України є чітко визначеними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Верховний Суд України у пункті 19 постанови Пленуму від 8.10.2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» роз'яснив, що відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 212 КК України особа, яка вперше вчинила діяння, відповідальність за які передбачена частинами 1 і 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого і пред'явлення їй обвинувачення сплатила в повному обсязі податки, збори, інші обов'язкові платежі, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Пунктом 7 розділу XI Перехідних положень КПК України передбачено, що оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та положеннями цього Кодексу.
Пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що притягненням до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України ОСОБА_2 було вручено у день його складення - 22 лютого 2013 року.
Сплата несплачених податків ОСОБА_2 здійснювалась двома платежами, один платіж на суму 7 593 232 грн. 31 коп. був здійснений 19 лютого 2013 року, тобто до вручення повідомлення про підозру, другий платіж на суму 7 500 750 грн. був здійснений 5 березня 2013 року після надходження провадження з обвинувальним актом до суду (24 лютого 2013 року).
За таких обставин, місцевий суд прийшов до необґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, пославшись на наявні у матеріалах кримінального провадження квитанції про сплату податку на доходи фізичних осіб та відшкодування завданої шкоди державі.
Апеляційний суд в порушення вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, не зазначив переконливих підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. При цьому допустив вільне тлумачення діючого законодавства.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, який необхідно провести у відповідності до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7